Синдром самозванця: як лікувати та чому від нього найчастіше страждають жінки

Що таке синдром самозванця або ж феномен шахрая і чому люди у такому стані відчувають себе аферистами – читайте у програмі "120/80" на 24 каналі.

Цікаво Гірше, ніж наркотики: чим небезпечна залежність від азартних ігор

Що таке синдром самозванця

Синдром самозванця – це нав'язлива думка про те, що людина досягла успіху не завдяки таланту, працьовитості чи профкваліфікації, а причиною усьому є удача. Синдром самозванця також відомий, як феномен самозванця або синдром шахрайства. Він описує людей, які досягають високих успіхів, але, незважаючи на них, не можуть усвідомити свої досягнення і мають стійку невпевненість у собі та страх бути викритим, як шахраї або самозванці.

Вперше синдром описали ще 1978 року.

Олексій Шевцов, психотерапевт

"Він був описаний в західних країнах, там, де успіх і був. Де капіталізм раніше був: Америка, Європа, Австралія. Там люди прагнули успіху. У той же час в нас, на території Радянського Союзу, успіх був лише у лексиконі. Ніхто не прагнув напрацьовувати якісь технології успіху".

Найчастіше від синдрому страждають жінки

Психологи Полін Роуз Кланс та Сюзанна Імес у своєму дослідженні виявили, що найчастіше від синдрому самозванця страждають жінки. Чоловіки здебільшого сприймають власний успіх, як щось, що притаманне їм самим. Натомість жінки частіше проєктують причину успіху на зовнішні фактори, наприклад, удачу. Тому добре виконану справу не сприймають, як результат своїх здібностей чи зусиль.

Жінки, які переживають феномен самозванця, настійливо переконані, що вони не розумні; насправді вони впевнені, що обдурили кожного, хто вважає інакше. Студентки, які брали участь в опитуванні для статті психологів Кланс та Імес, розповідали, що, мабуть, потрапили до університету через помилку приймальної комісії. Натомість аспірантки щиро вірили, що їхні високі бали зумовлені удачею. Ось це і слова-маркери синдрому самозванця:

• помилка;
• удача;
• шахрайство.

Жінки, які мають феномен самозванця, не підпадають під жодну діагностичну категорію. Клінічні симптоми, про які найчастіше повідомляють, це:

1. генералізоване занепокоєння;
2. відсутність самовпевненості;
3. депресія;
4. розчарування.

Лу Соломон, засновниця комунікаційної фірми Interact

"Синдром самозванця – це почуття недолугості та тривоги серед людей, коли справа стосується їхніх досягнень. Ми можемо бути дуже мотивованими, але насправді не віримо жодній похвалі, яка трапляється нам на шляху. Я люблю казати, що ми відчуваємо, наче прокралися через чорні двері життєвого театру і одразу проникли на сцену, і є великими брехунами там".

Синдром впливає і на чоловіків

Однак подальші дослідження показали, що на синдром самозванця страждають не лише жінки, а й чоловіки. При чому найчастіше такі проблеми з самооцінкою мають ті, хто досягнув вражаючих успіхів.

"У всіх є внутрішня дитина, яка не отримала достатньо похвали: "ти молодець", "ти класно зробив", "ти супер", "ти талановитий" – такого не говорили батьки. Тому й маємо синдром самозванця", – пояснив Шевцов.

До теми Що таке синдром самозванця та як його позбутися

Формально синдром самозванця — це відсторонення від власного успіху. Людина не може визнати, що справа, яку зробила добре – її заслуга. Самозванці часто користуються такими фразами:

• "мені пощастило";
• "у цьому немає моєї заслуги";
• "треба старатися краще".

У такому разі гостріше сприймають й провали: одна дрібна помилка може позбавити сну і ще більше загострити ситуацію.

Хто схильний до синдрому самозванця

► Перфекціоністи

Синдром самозванця – це ще й надто критичне ставлення до себе. Експертка у сфері поведінкової психології Валері Янг впевнена, що до синдрому схильні і перфекціоністи. Якщо вони досягнуть 99% своїх цілей, 1 невиконаний відсоток може стати трагедією. Під загрозою і експерти, які часто самі себе звинувачують у недостатній компетенції. Наприклад, Альберт Ейнштейн називав себе "мимовільним шахраєм".

Валері Янг, експертка у сфері поведінкової психології

"Є велика різниця: є люди, які відчувають себе самозванцями, є люди, які не мають цього синдрому. Ніхто з нас не любить зазнавати невдач, ніхто не любить помилятися, ніхто не любить не знати відповідей. Але коли ці речі трапляються з самозванцями, ми переживаємо сором".

► Підприємці

Під загрозою ще й підприємці, які тільки-но розпочинають бізнес. Наприклад, Піппа Мюррей. Дівчина у 2018 році потрапила до європейського списку Форбс "30 до 30" – перелік успішних молодих людей, які зробили прорив у певній сфері. Піппа заснувала стартап з виготовлення горіхової пасти Pip & Nut. Зараз її бізнес процвітає. У Великобританії та Європі існує понад 5 тисяч торгових точок. На розвиток власної справи Піппа отримала ще й 1 мільйон фунтів стерлінгів інвестицій, але упродовж цього доводилося боротися з синдромом самозванця.

Мені довелося вивчити кожен аспект бізнесу з нуля за відносно короткий проміжок часу. Тому я відчувала себе незручно, не знала, чи маю я кваліфікацію для ведення бізнесу. Невпевненість у собі досі з'являється час від часу,
– розповіла засновниця стартапу Pip & Nut Піппа Мюррей.

Піппа Мюррей / Фото mybiz

Головні причини такого стану

► Самооцінка

Синдром самозванця родом із дитинства. Це буквально наслідок того, як батьки виховують власну дитину. Тут і про надто вимогливе ставлення, і про байдужість водночас.

Софія Папірник, засновниця HR studio, консультант для малого бізнесу

"Що таке самооцінка? Це є первинне те, що вкладають у нас у сім'ях. А я не скажу, що середньостатистичного українця виховували здорово. За часів радянщини часто було до дівчинки оце надмірне придирання. В неї занижена самооцінка, що відчувається дуже часто на співбесідах однозначно, в нас дівчата дуже правильно не можуть себе оцінити, вони можуть бути гіперактивними красунями, а приходять на співбесіду і поводяться незрозуміло. Вони думають, що в них IQ – мінус 115. І аналогічно з хлопцями. Тут трохи спрацьовує інша річ – хлопців у більшості випадків виховують або зі здоровою самооцінкою, або надмірною самооцінкою".

Самооцінку формують різні фактори. Наприклад, темперамент – вдача людини. Наполегливі, екстраверсивні та вперті люди частіше досягають успіху. Ще одна річ, яка впливає – соціум, обставини та люди, які нас оточують упродовж певних періодів життя. Звісно, ще сім'я.

► Дорослішання

"Одна з головних причин синдрому самозванця – це дорослішання. Наприклад, будинок з батьками-алкоголіками, з насильством у сім'ї, з фізичним насильством чи будь-яким серйозним конфліктом, постійною критикою. Синдром самозванця – це відповідь на травму, яка випливає з цього. У моїй історії це був батько. Він був блискучим пілотом, якого дуже поважали зовні, але вдома він перетворювався на розбурханого алкоголіка і дорікав нам за недолугість. А я вважаю, що найгірший вид насильства – словесний", – розповіла Лу Соломон.

Синдром самозванця серед відомих людей

Зі словами-маркерами синдрому самозванця нерідко зіштовхується, до прикладу, Леді Гага. "Я все ще іноді відчуваю себе невдахою в середній школі. Маю щоразу збиратися з духом. Повинна щоранку казати собі, що суперзірка, щоб я могла пережити цей день і бути для своїх шанувальників такою, якою я їм потрібна", – зауважила співачка.

Леді Гага / Фото hondudiario

Дворазовий володар Оскара Том Генкс теж, здається, страждає на синдром самозванця. "Незалежно від того, що ми зробили, приходить момент, коли ти думаєш: "Як я сюди потрапив? Коли вони виявлять, що я насправді шахрай, і заберуть у мене все?", – казав Том Генкс.

Том Генкс / Фото vedomosti

Не тільки творчих людей, а й політиків настигає синдром. Наприклад, лідерку "Шотландської національної партії" Ніколу Стерджен. Свого часу перша міністерка Шотландії в одному із інтерв'ю зізналася, що за її сталевою поведінкою ховається жінка, яка страждає від "синдрому самозванця", і яка хвилюється, що її "виявлять".

"Я не думаю, що є жива жінка, особливо з робочого класу, яка не переживала цього в певний момент свого життя, або ж, мабуть, досить регулярно. Я просто думаю, що це природно. І жінкам слід працювати над тим, щоб подолати синдром самозванця. Незважаючи на те, що я вже давно займаюся політикою, 4 роки була першим міністром, є дні, коли я думаю, чи взагалі повинна бути тут?" – зауважила Нікола Стерджен.

Нікола Стерджен / Фото ouest-france

Найчастіше при описі синдрому самозванця згадують американську феміністську письменницю Майю Анжелоу – авторку 7 автобіографій, 5 збірок есе, кількох поетичних книг, низки п'єс, кіносценаріїв та телешоу. Власниця 30 почесних докторських ступенів повсякчас відчувала себе шахрайкою.

Я написала 11 книг, але кожного разу роздумую собі: "О! ну, зараз вони дізнаються. Я обдурила всіх, зараз вони мене викриють",
– зазначила Майя Анджелоу.

На щастя для всіх нас, вона ніколи не дозволяла своєму страху вийти назовні чи заважати їй класти ручку на папір і ділитися думками, які розширили наше серце і збагатили наше життя.

Майя Анджелоу / Фото poetrylibrary

Психолог Шевцов пояснив, що дуже вразливі до синдрому самозванця саме творчі люди.

Полін Кланс, яка детально досліджувала цю тему, навіть створила тест на визначення "самозванця". У ньому 30 тез, серед яких, наприклад, "Я часто досягав успіху в тесті чи завданні, хоча я боявся, що не впораюся добре, перш ніж взявся за завдання." Або ж "Іноді мені здається, що я здобув свою нинішню посаду чи досяг сьогоднішнього успіху, бо випадково опинився в правильному місці у потрібний час, або знав потрібних людей". Чим більше підтверджених тез – тим вищою є ймовірність синдрому самозванця.

Як вилікувати страшний синдром

За словами Валері Янг, психологи все ще кажуть нам, що шлях до подолання синдрому самозванця полягає в тому, щоб просто продовжувати говорити про це. Мовляв, чим більше ми говоримо про свою передбачувану нездатність, тим краще ми почуватимемось. Однак це нелогічно.

Синдром самозванця можна назвати травмою, яку спричинило нещасливе у певному плані дитинство. Тож найкращий варіант навчитися визнавати свій успіх і тверезо оцінювати свої шанси – звернутися до психолога.

Зверніть увагу Чому і в якому віці люди "вигорають" на роботі

"Сама людина не зможе позбутися, тому що це недолюблена дитина маленька. І коли вона виросла, стала дорослою, ось ця туга за любов'ю батьківською, ця внутрішня дитина вимагає любові. А ми в психотерапії – це такий наш професійний сленг, кажемо, що "долюблюємо" наших клієнтів, скільки б клієнту не було років", – пояснив Шевцов.

Однак перший крок до подолання почуттів самозванця – це його визнання. Корисно навчитися цінувати конструктивну критику, не падати духом від кожного зауваження і, звісно ж, не припиняти вчитися.

Я рекомендую одну вправу психотерапевтичну, яку людина може зробити самостійно. Для цього треба взяти просто аркуш паперу, і виписати на нього всі досягнення свої, починаючи з дитинства. Виписати це все, далі він поступив на якусь престижну роботу, в нього була там хороша зарплата і так далі. Все це виписати, і просто сісти над цим і ось так подумати. Як же здорово, це я все зробив?
– зауважив Шевцов.

Однак не варто плутати невпевненість через цькування в колективі із синдромом самозванця. Якщо людина – професіонал, але її повсякчас принижують на роботі, це вже не моральне шахрайство, а харасмент. І ні – це не обов'язково сексуальні домагання.

Ефект Даннінга-Крюгера, який описали психологи Девід Даннінг та Джастін Крюгер у 1999 році, є когнітивним ухилом, під час якого погані виконавці сильно переоцінюють свої здібності. Дослідження Даннінга і Крюгера показують, що неповноцінні люди "роблять помилкові висновки і роблять невдалий вибір, але їхня некомпетентність позбавляє їх можливості це усвідомити". Ця некомпетентність насамперед змушує їх дотримуватися завищених поглядів на свої результати та здібності.

Хто такі міленіали

Щоб підтвердити свої висновки, Даннінг та Крюгер провели цікавий експеримент. Вони набрали групу учасників дослідження і протестували їх на гумор, логіку та граматику. Перш ніж показати опитаним їхні результати, психологи попросили їх самотужки оцінити власні сили. Учасники, які набрали приблизно 15 балів, оцінили себе на 50. Простими словами – у людини занадто мало знань, аби усвідомити, що вона не права чи не компетентна. Зазвичай такі люди суттєво переоцінюють свої можливості.

Оскільки середньостатистичний українець не має якісної освіти первинної і виховання здорового, то в кінцевому результаті це впливає навіть на те, що вони би хотіли отримувати дуже велику зарплатню, не даючи якісний професійний рівень,
– сказала Папірник.

Але не завжди прагнення високої зарплати і взагалі кар'єрного "все й одразу" – це погано. Наприклад, пізні міленіали – люди, які народилися ближче до нульових – є дуже нетерплячими у кар'єрному рості. Якщо покоління Х більше сконцентроване на стабільності, рівні заробітної плати та особистісній ефективності, то міленіали нетерплячі, хочуть мати високу мету в роботі, отримувати цікаві завдання і мати ментора.

Тож синдром самозванця для них, найімовірніше, рідкісне явище. Розвиток технологій та користування їхніми плодами ледь не з пелюшок надають доступ до різного роду інформації, яка раніше здобувалась складнішими шляхами. Саме тому міленіали знають собі ціну. Нерідко, вона буває занадто високою.