Медики з Університету штату Пенсільванія проаналізували генетичні та фізіологічні фактори, які відрізняють мишей з високим потягом до фізичної активності. Ключовим із них виявилася присутність метаболітів, які виробляють певні види бактерій кишкової мікрофлори.
Також на тему: Вчені з'ясували, чому депресія частіше буває у жінок, ніж у чоловіків
Нове дослідження фізичної активності
Вчені зібрали широкий спектр інформації про лабораторних мишей: секвенували їхній геном, визначили набір метаболітів у крові, видовий склад кишкової мікрофлори тощо. Серед них виділили групу тварин, які демонстрували підвищений інтерес до фізичної активності та довше за інших бігали в колесі. Далі використовували штучний інтелект, щоб виділити фактори, які роблять найбільший внесок у цю особливість.
Мікробіом впливає на любов до спорту
З'ясувалося, що генетика впливає на потяг до вправ порівняно слабо, проте склад мікрофлори має дуже великий ефект. Це підтвердили й експерименти: якщо "спортивним" тваринам згодовували антибіотики широкого спектра дії, вони починали проводити в біговому колесі приблизно вдвічі менше часу.
Додаткові дослідження дозволили пов'язати такий ефект із присутністю бактерій Eubacterium rectale та Coprococcus eutactus. Ці мікроби мешкають у кишечнику і виділяють у нього аміди жирних кислот. Своєю чергою, аміди стимулюють канабіноїдні рецептори CB1, що працюють у клітинах периферичної нервової системи. В результаті підвищується рівень дофаміну в смугастому тілі головного мозку, причому при фізичних навантаженнях це особливо помітно.
Дофамін недаремно називають "гормоном задоволення", а смугасте тіло – частиною внутрішньої системи винагороди мозку. Така стимуляція веде до позитивних вражень під час фізичної активності та розвиває потяг до вправ.