За даними ВООЗ, близько 13% дорослого населення світу страждає від ожиріння, що не тільки погіршує якість та тривалість життя, а й завдає суттєвих економічних збитків, знижуючи продуктивність праці. Серед найбільш поширених наслідків ожиріння для здоров'я – проблеми з серцем і судинами, навантаження на кістки і суглоби, а також онкологічні захворювання.

Також на тему: Епідемія ожиріння: до 2035 року більшість людей у світі матиме зайву вагу

Нове дослідження впливу метаболічних проблем

Не дивно, що глобальний тягар ожиріння – один із найвищих, і міжнародна група дослідників із Сінгапуру, Китаю та США вирішила з'ясувати, скільки років втратило людство через проблеми з метаболізмом. Вони проаналізували дані 9000 досліджень, опублікованих з 2000 до 2019 року. Інформацію збирали у 162 країнах, вона відображала причини передчасних смертей від 370 типів захворювань та травм.

Особливу увагу дослідники приділили метаболічним захворюванням: ожирінню, гіпертонії, діабету другого типу, високому рівню холестерину та неалкогольній жировій хворобі печінки. Такі захворювання часто протікають у тандемі, мають загальні фактори ризику та пов'язані з підвищеним ризиком інвалідності, раку та передчасної смерті.

Скільки років життя втратило людство

Найбільш значний приріст тягаря хвороб спостерігався у країнах із високими середніми показниками доходу, рівня освіти та народжуваності. Втім, тягар метаболічних хвороб зростає у всьому світі, хай і неоднорідно: скажімо, смертність від гіперліпідемії знизилася, а ось метаболічний тягар ожиріння та діабету залишився незмінним. Вчені підрахували, скільки років (виходячи з очікуваної тривалості життя) втратило людство через проблеми з зайвою вагою. Лише за 2019 рік цей показник становив 160 мільйонів років.

Що особливо тривожно, хоча показники смертності в основному залишаються стабільними, кількість людей, які страждають від проблем з метаболізмом, тільки зростає і лягає важким тягарем на глобальну охорону здоров'я. Як вважають необхідно запровадити ефективні профілактичні та терапевтичні стратегії боротьби з ожирінням на індивідуальному, общинному та національних рівнях, які враховують регіональні та соціально-економічні фактори.