Вчені з Університету Бейлора виявили, що нижчий рівень окситоцину може стати причиною проблем із формуванням прихильності в дорослому віці. Дослідження опубліковане у журналі Journal of Comparative Psychology.

До теми В ООН заявили, що через карантин у світі зросла кількість дитячих шлюбів

Під час попередніх досліджень виявилось, що діти, батьки яких розлучились в дитинстві, частіше зловживають наркотичними речовинами та мають розлади настрою. Також вчені прийшли до висновку, що розлучення або смерть батьків у ранньому віці пов’язані з депресією та тривогою у підлітків та дорослих. Проведені раніше експерименти на тваринах показали, що передчасна розлука з матір'ю в дитинстві призводить до змін в системі вироблення окситоцину, що позначається на сексуальній і материнській поведінці в дорослому віці.

Окситоцин – що це?
Це нейрогормон, важливий у регулюванні поведінки. Окситоцин виділяється в мозку під час хороших переживань: народження дитини, годування, обійми з коханою людиною, секс та інші приємні речі.

Вчені вважають, що він чутливий до впливу стресових життєвих подій у ранньому віці.

Дорослі люди з неповних сімей мають проблеми з близькістю

Вчені опитали 128 людей віком від 18 до 62 років. З них 27,3% вказали, що їхні батьки розлучені. Середній вік учасників, коли їхні батьки розлучились, становив 9 років.

Після прибуття на місце дослідження учасникам запропонували спорожнити сечовий міхур, а потім дали випити пляшку води. Згодом респонденти заповнювали анкети, у яких відповідали на питання про роль батьків у дитинстві, зокрема: стосунки, догляд, прихильність, захист, байдужість, надмірний контроль та жорстоке поводження тощо. Окрім цього, вони відповідали на питання і про свій характер.

Після того, як учасники заповнили анкети, у них відібрали зразки сечі, аби визначити рівень окситоцину.

Подальший аналіз показав, що люди з нижчим рівнем окситоцину оцінили своїх батьків як менш турботливих та більш байдужих. Часто вони оцінювали їх як більш жорстоких.

Ті учасники, батьки яких розлучились у дитинстві, були менш впевненими в собі, вони почувалися не так комфортно та менш безпечно у близьких стосунках. Також виявилось, що вони менш чуйні до своїх дітей і мають з ними не такі близькі стосунки, як люди з повних сімей.