Чому вакцина може захистити краще, ніж антитіла, вироблені природним шляхом

Будь-яка інфекція спочатку активує неспецифічну вроджену імунну відповідь, при якій білі кров’яні клітини провокують запалення. Цього може бути достатньо для одужання, але не завжди може захистити від повторного зараження, повідомляє CNN.

До теми Бразилія показала, чому ціна колективного імунітету до COVID-19 занадто висока

При більш тривалих інфекціях активізується адаптивна імунна система. Т і В-клітини розпізнають різні структури (або антигени), що походять від вірусу.

1. Т-клітини – можуть виявляти та вбивати заражені клітини,
2. В-клітини – виробляють антитіла, які нейтралізують вірус.

Коли людина вперше інфікується певним вірусом, адаптивна імунна відповідь затримується. Для того, аби імунні клітини розпізнали збудник та активувались, необхідно декілька днів. Існують також клітини пам'яті, які зберігаються певний час після того, як інфекція розсмокталась. Саме ці клітини пам'яті мають вирішальне значення для тривалості імунного захисту. При подальшому зараженні тим самим вірусом клітини пам'яті швидко активуються, викликаючи надійну і специфічну реакцію для блокування інфекції.

Які переваги має вакцинація перед природними інфекціями

Вакцина ж імітує первинну інфекцію, забезпечуючи організм антигенами. Вони формують адаптивну імунну систему і генерують клітини пам'яті.

Вакцини можуть бути розроблені для зосередження імунної системи проти конкретних антигенів, які викликають кращі реакції. Наприклад, вакцина проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) викликає набагато сильнішу імунну відповідь, ніж зараження самим вірусом. Природний імунітет проти ВПЛ особливо слабкий, оскільки вірус використовує різні тактики, щоб уникнути імунної системи господаря. 

А ось вакцина проти ВПЛ містить високі концентрації вірусного білка оболонки. Це викликає сильні нейтралізуючі антитіла, внаслідок чого вакцина дуже ефективна для захисту.

Імуногенність вакцини (тобто наскільки вона ефективна у виробленні імунної відповіді) може бути точно налаштована. Агенти, які називаються ад'ювантами, запускають імунну відповідь і можуть посилювати імуногенність вакцини.

Окрім цього, під час вакцинації можна контролювати дозу та шлях введення, аби стимулювати відповідні імунні реакції у потрібних місцях.