Проблема діагностики аутизму
За даними ВООЗ, приблизно кожна дитина зі 160 має розлад аутистичного спектра. РАС – це не якесь одне захворювання, а ціла група станів різного ступеня важкості. В цілому аутизм характеризується порушенням нервового розвитку – проблемами у спілкуванні та соціальній взаємодії, повторюваними моделями поведінки та іншими особливостями.
Читайте також: Вагітність після 30: які існують ризики і як підготуватися до зачаття та пологів
У людей з аутизмом різні можливості та потреби. Деякі з них здатні вести цілком звичайне життя, інші страждають від тяжких порушень і ніколи не зможуть жити самостійно.
На думку експертів ВООЗ, ознаки аутизму іноді видно в ранньому дитинстві, але часто діагноз РАС ставлять у пізнішому віці, коли можливості для реабілітації та лікування вже звужуються. І час тут працює проти сім'ї, бо чим пізніше починається корекція стану, тим у людини менше шансів на нормальне доросле життя.
Нове дослідження
Вчені шукають можливості максимально раннього діагностування розлади аутистичного спектра. Ізраїльські дослідники знайшли такий простий спосіб – виявляється, діагноз РАС можна припустити ще до народження дитини. Найбанальніший ультразвук у другому триместрі вагітності може виявити ранні ознаки розладу аутистичного спектра.
Аутизм можна діагностувати ще утробі
Експерти вивчили дані сотень пренатальних УЗД, проведених у середині вагітності. У 30% плодів, у яких пізніше розвинувся РАС, вчені виявили певні аномалії у серці, нирках та голові. Це втричі частіше, ніж у типових плодів, який розвиваються, і у два рази частіше, ніж у "звичайних" братів і сестер дітей з РАС. Причому аномалії найчастіше виявлялися у дівчаток. А тяжкість аномалій завжди була пов'язана з подальшою тяжкістю аутизму у дитини.
Дослідники наголошують, що лікарі можуть використовувати ці ознаки для оцінки ймовірності народження дитини з РАС. Причому для цього їм не знадобиться дороге обладнання або технології, аномалії розвитку чудово видно на звичайному УЗД, яке призначають вагітним. Пренатальна діагностика дозволяє розпочати реабілітацію від народження, а не з 2 – 3 років, як це найчастіше відбувається.