Що відомо про хворобу Паркінсона
Захворювання Паркінсона атакує центральну нервову систему, призводячи до сповільненості рухів, мимовільного тремтіння та збоїв у роботі рефлексів. Точні причини цієї хвороби невідомі науці, що ускладнює пошук ефективних лікарських засобів та методів лікування.
Також на тему Ризик деменції можна знизити дотримуючись суворої дієти
Згідно з попередніми клінічними дослідженнями, основний фактор, що визначає розвиток цієї хвороби, діагностованої приблизно у 8,5 мільйонів людей у всьому світі, – це неправильна конфігурація білка альфа-синуклеїну, що є присутнім у людських клітинах. Коли дефектний білок починає накопичуватися, він порушує функціонування нейронів і веде до смерті.
Захворювання Паркінсона – це хронічна хвороба з симптомами, що поступово посилюються. Водночас сучасні наукові дослідження демонструють можливість уповільнення його розвитку чи значного покращення якості життя пацієнтів. Так, нейроімплантати сприяють відновленню здатності хворих до ходьби та підтримці балансу, а методика високоінтенсивних інтервальних тренувань дозволяє боротися з прогресуванням хвороби.
Новий потенційний спосіб сповільнення хвороби Паркінсона
Міжнародна група дослідників з Німеччини, США, Франції, Іспанії, Австрії, Швейцарії та Ірландії виявили, що антитіло прасинезумаб сприяє зниженню ознак рухових порушень у людей зі швидко прогресуючим захворюванням Паркінсона. Спочатку вчені припускали, що лікування цим антитілом не вплине на перебіг хвороби, проте через рік після початку експерименту висновок виявився протилежним.
У дослідженні взяли участь 316 пацієнтів, які страждають на хворобу Паркінсона. Пацієнтів, у яких хвороба розвивалася швидко, визначили за специфічними критеріями, що включають приймання препаратів, що блокують фермент моноаміноксидазу та підтримують активність мозку; наявність у пацієнта розладів поведінки під час сну та дифузні злоякісні зміни.
Учасників дослідження розбили на три рівні групи: одній групі давали плацебо, двом іншим – різні дози прасинезумабу. У пацієнтів зі швидко прогресуючим захворюванням, які отримували прасінезумаб, прояви рухових порушень знижувалися в порівнянні з групою, яка отримувала плацебо. У пацієнтів з захворюванням, що повільно розвивається, такого ефекту не спостерігалося.
Прасінезумаб є першим експериментально застосовуваним моноклональним антитілом, здатним розкладати неправильно сформований альфа-синуклеїн. У майбутньому дослідники мають намір вивчити більш довгостроковий вплив препарату на людей зі швидко прогресуючим варіантом захворювання Паркінсона, а також перевірити можливість аналогічного ефекту у пацієнтів з захворюванням, що повільно розвивається.