Тобто, якщо ви інсулінорезистентний, ваш ризик розвитку серйозного депресивного розладу вдвічі більший, ніж у тих, хто цього не має. Це пояснила Наталі Расгон, докторка медичних наук, професорка психіатрії та поведінкових наук.

Увага Дефіцит вітаміну D під час пандемії COVID-19: як це пов'язано з депресією

Депресивний розлад: що відомо

Дослідники зауважують, що 1 з 5 американців відчуває серйозний депресивний розлад протягом свого життя. Деякі чинники, що сприяють виникненню цієї хвороби, ми не можемо запобігти. Наприклад, це дитячі травми, втрата коханої людини або стреси.

Але резистентність до інсуліну можна попередити: її можна зменшити або усунути за допомогою дієти, фізичних вправ і, за необхідності, ліків.

Депресивний розлад – симптоми
  • невпинний смуток;
  • відчай;
  • млявість;
  • порушення сну;
  • втрата апетиту.

Нове дослідження підтвердило, що принаймні кожен третій ходить з інсулінорезистентністю – часто навіть не підозрюючи про це. Але все більша частина населення світу є інсулінорезистентною. Причини на те різні, зокрема, надмірне споживання калорій, відсутність фізичних навантажень, стрес та недостатня кількість сну.

Який зв'язок між двома недугами

Науковці встановили зв'язок між резистентністю до інсуліну та кількома психічними розладами. Наприклад, приблизно 40% пацієнтів, які страждають розладами настрою, є інсулінорезистентними.

Тобто, інсулінорезистентність є сильним чинником ризику серйозних проблем, включаючи не тільки діабет II типу, але й депресію.

Важливо Люди з депресією, біполярним розладом та психозом мають схожі кишкові бактерії

Як це визначили

  • Стенфордська група проаналізувала дані 601 особи різних статей.
  • Їх ніколи до цього не турбувала депресія чи тривога.
  • Середній вік склав 41 рік.
  • Спостереження тривало майже 10 років.
  • Команда виміряла 3 показники інсулінорезистентності: рівень глюкози в крові натще, обхват талії та співвідношення рівнів тригліцеридів до показників циркуляційний ліпопротеїну високої щільності (ЛПВЩ), відомого як "хороший" холестерин.

Відповідно до всіх трьох показників вони з'ясували, що помірне збільшення резистентності до інсуліну було пов'язане зі збільшенням на 89% нових випадків важкого депресивного розладу.

А кожне збільшення жиру в черевній порожнині на 5 сантиметрів було пов'язане з 11% вищим показником депресії. Збільшення глюкози в плазмі натще на 18 міліграмів на децилітр крові – з 37% вищим показником депресії.