Особистий досвід може бути помилковим
Майже всю світову історію медицина ґрунтувалася на клінічному досвіді та знаннях лікарів. Але особистий досвід не гарантує, що людину вилікують, навпаки, якщо одне лікування допомогло п'ятьом пацієнтам, не означає, що воно працює для всіх. І це не означає, що вона взагалі працює.
Також на тему Три неіснуючі хвороби, які часто діагностують в Україні
Лікар виписує гомеопатичні препарати, пацієнту стає кращим, лікар робить висновки, що можна спробувати призначити їх іншим пацієнтам. Ще кілька людей успішно лікуються, а потім один із пацієнтів помирає. З'ясовується, що ефективність гомеопатії не доведена, а ці ліки працюють як плацебо. У результаті пацієнт вмирає, бо вчасно не отримує належного лікування.
Наприкінці XX століття в медицині з'явився новий підхід до діагностики та лікування – доказовий. У світі цей підхід називають evidence-based medicine, або медициною, що ґрунтується на доказах, в Україні — доказовою медициною.
Це означає, що лікар дивиться не на свій досвід чи досвід інших лікарів, але на докази ефективності тих методів, що він вибирає. Звичайно, лікар співвідносить ці докази з тим, що дізнався у своїй практиці, і пропонує краще лікування, але спирається при цьому на доказову базу.
Дослідження важливіші за клінічний досвід і гучне ім'я
Якщо говорити в цілому, доказова медицина краща за клінічний досвід, тому що всі докази будуються навколо досліджень за участю тисяч людей різного віку, національностей, з різним станом здоров'я та способом життя. Лікар за свою практику не може охопити і вивчити стільки людей, його робота – лікувати пацієнтів, а не займатися науковими дослідженнями.
Не всі дослідження рівноцінні, тому докази мають свою ієрархію, її так і називають "ієрархією доказів". Найвищий рівень – огляди доказів, які одержують внаслідок кількох великих рандомізованих досліджень. Пацієнтів ділять на групи, а кожна група приймає щось одне, це можуть бути нові ліки, традиційні ліки чи пустушка. Рандомізовані означає, що людина не знає, в якій групі вона перебуває.
Найнижчий рівень – огляди випадків та думки експертів, посередині – дослідження з різним ступенем якості. Лікарі – це міст між дослідженнями та пацієнтами. Вся медична наука працює, щоб лікарі могли використати відкриття у своїй практиці. Але доказова медицина – це не сліпе слідування за відкриттями, а скоріше критичне мислення: лікар оцінює ситуацію, дивиться на різні дослідження та приймає рішення.
Професіоналізм лікаря якраз не в тому, скільки йому років і як багато пацієнтів він вилікував, а в його здатності оцінювати доказові джерела та співвідносити інформацію зі станом конкретного пацієнта.
Два головні принципи доказової медицини
Будь-яке рішення лікаря обґрунтоване доказами, які можна перевірити. Наприклад, інший лікар може відкрити дослідження та прочитати, на що посилається його колега.
Докази важливіші за досвід і статус. Неважливо, що думає головлікар чи лікар, якого у місті вважають найкращим, якщо це розходиться з доказами. Лікар, який працює в рамках доказової медицини, враховує досвід та знання, але головними будуть не вони.