У спецпроєкті "Психея" розповіли про проблему стигматизації людей із психічними розладами, зазначила ексміністерка охорони здоров'я Уляна Супрун.
Читайте також Як говорити з людиною, яка має алкогольну залежність
Приклад із життя
Героїня Анастасія розповіла історію, що після тривалої боротьби та смерті її батька від онкології, у неї почався тривожно-депресивний розлад. Однак чимало людей з її оточення не сприймали це серйозно і навіть радили вдатися до містичних практик.
Зі слів Анастасії, коли її тітка дізналась про проблеми із психікою, то порадила дівчині звернутись до священника "на вичитку".
Інша знайома пропонувала звернутися до цілителя. Мало не щотижня давала нові адреси й переконувала піти до знахаря, який "вилікував знайому свата кума брата",
– розповідає дівчина.
Тільки після кількох походів, на які дівчину таки вмовила релігійна мама, Анастасії дали спокій.
Часто людей, в яких сталися психічні розлади, не розуміють і не підтримують навіть найближчі. Через це вони починають відчувати себе "не такими як всі", "поганими", страждають від відчуття провини та змушені заперечувати або приховувати факт хвороби.
Що таке стигматизація
це негативне виділення суспільством будь-кого, за якоюсь ознакою з відповідними стереотипами.
Ексміністерка МОЗ Уляна Супрун пояснює, що стигматизація може проявлятися в використанні зневажливої та образливої лексики, некоректних жартах, стійкої асоціації психічного розладу та неконтрольованої агресії або й узагалі знецінення ментального здоров’я.
Формами проявів стигми є:
- Стереотипи, які проєктують колективну думку,
- Упередження, що передбачає оціночну складову та привласнення стереотипу,
- Дискримінація – обмеження можливостей людини та відмову в задоволенні її прав.
Є кілька видів ставлення суспільства до сприйняття людей з психічними розладами:
- страх та відчуження – "Людей, які мають психічні розлади, слід боятися і, отже, не допускати їх до громади";
- диктатура – "Люди, які мають психічні розлади, – "безвідповідальні тюхтії", які самі винні у своєму стані, тому за них життєві рішення мають приймати інші";
- жалість – "Люди, які мають психічні розлади, – неначе діти, тож потребують догляду за собою".
Стигматизація дуже небезпечна / Фото granatmc
Що таке самостигма
Подолати суспільні забобони буває не так уже й легко. Через суспільну стигму людина поступово починає займатись самостигмою. Переносити переконання соціуму на себе та погоджуватися з ними.
До прикладу, людина з психічним розладом формує уявлення про те, що вона є безпорадною та некомпетентною. Через це формується низька самооцінка і упереджене ставлення до себе. Для людини стає нормальним те, що інші можуть її уникати, також перестає шукати можливості для розвитку. Часто люди стають байдужими до себе як до особистості.