Страх – це емоція чи почуття, що виникає у відповідь на відчуття загрози чи небезпеки. З погляду еволюції страх має важливу функцію – вберегти людину від невідомості, зберегти здоров'я та життя.
Також на тему: Паралізовані люди змогли керувати інвалідним візком силою думки
Корись страху
Саме на фундаментальних страхах і універсальних небезпеках будується концепція жахів: всілякі різкі гучні звуки, темрява, щось наближається, різка зміна положення тіла, комахи, змії і всяка невідома науці нечесть. За автоматичні емоційні реакції, зокрема формування страху, у мозку відповідає мигдалеподібне тіло, чи амигдала.
Ця область мозку постійно аналізує зовнішні стимули та співвідносить їх з минулим досвідом, через що формуються асоціації. Тому після десятків переглянутих жахів напружене очікування, що хтось звідкись зараз вистрибне, іноді лякає навіть більше самого скримера або значно посилює його ефект.
Коли мигдалеподібне тіло оцінює ситуацію як небезпечну, воно передає імпульс гіпоталамуса, який управляє вегетативною нервовою та ендокринною системами. Якщо тіло відчуває загрозу, гіпоталамус активує вироблення "захисних гормонів", які допомагають зібрати всі ресурси та вижити, – кортизолу, адреналіну та норадреналіну. Підвищуються пульс та артеріальний тиск, збільшується тонус м'язів.
Чому подобається боятись
Для амігдали немає різниці в тому, чи по-справжньому нас хтось переслідує і, чи відбувається якийсь жах, чи ні. Але при перегляді жахів "бити чи бігти" не доводиться, адже ми усвідомлюємо, що жодної загрози насправді немає. Тому така штучна стимуляція страху може приносити задоволення.
Однак боятися люблять не всі. Попри однакові біохімічні реакції, ми переживаємо страх по-різному – вся справа в індивідуальному досвіді, способі життя та самопочутті. Наприклад, якщо перед переглядом жахів людині було нудно, вона втомилася або перебувала у стресі, висока ймовірність того, що після фільму вона зрадіє.
Річ у тому, що разом з гормонами стресу виділяється дофамін – нейромедіатор, який підвищує швидкість реакції та допомагає яскравіше переживати потенційно небезпечні події, – і ендорфіни, які знижують больову чутливість і піднімають настрій, особливо коли небезпека минула. Якщо страх контрольований, мозок запам'ятовує, за яких умов відбулося вироблення дофаміну (він бере участь у системі винагороди), і хоче до цих відчуттів повернутися.