Втім, так було не завжди, і родині Вероніки довелося подолати багато перешкод, перш ніж донька досягла успіху. Річ у тім, що Вероніка має аутизм – розлад, через який сім’я на собі відчула нерозуміння, байдужість суспільства.
Читайте також: "Коли очі говорять більше за слова": вражаюча історія життя дівчинки з рідкісним захворюванням
Навчання дівчини
Зараз 17-річна дівчина навчається у спеціальній ЗОШ, де Вероніка стала однією з перших учениць з аутизмом у цьому закладі. Родина не почувається в ізоляції та намагається жити повноцінним життям звичайної сім’ї. Так, Вікторія покинула роботу і розпочала кар’єру мами, зробивши родину гіперактивною. Дитину ніхто не ховав від суспільства, а навпаки, її максимально соціалізували. Мама згадує, що спочатку всі сміялися й не вірили в успіх ні дівчинки, ні мами.
Я ходила з Веронікою на всі розвиваючі заняття, навчалася разом з донькою, слухала поради фахівців. Завдання поступово ускладнювались й збільшувались, які ми вдома багаторазово пропрацьовували. Як результат багаторічного навчання та праці у нас з донькою, зараз активне життя. Вероніка проводить заняття з арттерапії, але щоб дійти до цього рівня, довелося зламати не один стереотип та невір’я,
– розповіла мама дівчини.
Проте Вікторія вірила в доньку завжди і заради неї робила все. Натомість Вероніка навчала маму найголовнішого – цінувати час, правильно розставляти пріоритети і концентруватися на справді важливих речах. Жінка вдячна своїй дитині за те, що "привела – її у світ мистецтва, зацікавила виставками, майстер-класами, музеями, творчими заходами і щодня спонукає фокусуватися не на негативі, а на радощах життя. Варто лише зупинитися і озирнутися навкруги, що і пропонує Вероніка своїм маленьким підопічним.
Дівчина вже рік проводить арт терапевтичні заняття – навчає малювати, відчувати кольори, змішувати фарби й насолоджуватися процесом творчості. Вікторія присутня на заняттях, проте сподівається, що за деякий час донька зможе проводити заходи самостійно. Адже вже зараз талановита художниця сама обирає тематику майстер-класу, необхідні інструменти й засоби і не дозволяє мамі втручатися в хід заняття, чим жінка дуже горда.
Читайте також: "Чому люди воюють": історія маленького пацифіста з аутизмом, якого не хоче розуміти оточення
Перемога, яка змінила життя
На жаль, інколи батьки сумніваються чи розвиваються творчі здібності дітей до самостійного малювання. Проте мама Вероніки лише усміхається, адже колись її донька також розпочинала свій шлях зі змальовування, а тепер володіє техніками високого рівня, виборює перші місця на мистецьких конкурсах, зокрема здобула перемогу в конкурсі імені Марії Приймаченко, та слухає компліменти своїм творам на персональних виставках.
В багатьох художніх студіях, куди ми звертались, нам відмовляли. Та одного разу ми потрапили на відкриття галереї, де художник проводив розіграш курсу на навчання, в якому Вероніка виграла. Я хвилювалась, що після того, як скажу, що донька має особливості розвитку у відповідь знову почую чергове: "Ні". Але митець запропонував спробувати,
– розповіла мама Вероніки.
І з того часу, більше ніж чотири років тому розпочалася історія Вероніки з художником Ярославом Терновським. З перших занять було видно, що у Вероніки виходило, і крок за кроком вдавалося все краще. Зараз вона вже має три персональні виставки та отримує замовлення на створення картин.
Вероніка малює щодня з великим задоволенням. Мама вважає, що ця справа і є її покликанням, і дуже хоче, щоб донька вступила до художнього інституту.
"Дуже хочеться, щоб суспільство було добрішим"
Вікторія згадує час, коли на кошти спонсора привезла Вероніку до Ізраїлю на обстеження. У клініці після ретельного обстеження лікар-психіатр, тоді сказала Вікторії три речі, які вона пам’ятає і керується ними досі.
Перше – це відсутність "золотої" – пігулки від аутизму, та потрібно прийняти і навчитися жити з особливостями доньки. По-друге, всьому, чому навчиш доньку, вона буде вміти. А по-третє, ніколи не забувай про себе та особисте життя,
– розповіла Вікторія.
На шляху Вікторії траплялися й інші доброзичливі люди. Серед лікарів, психологів, логопедів, вчителів, яким було небайдуже, Вікторія багато дізналася про розлад та змогла правильно організувати життя Вероніки, щоб дівчинка росла і розвивалася як звичайна дитина. Жінка горда досягненнями своєї доньки, її успіхами та філософією добра й любові до життя, якої бажає всім.
Читайте також: "В захваті від коня і піаніно": як невербальний підліток з аутизмом спілкується зі світом
"Дуже хочеться, щоб суспільство було добрішим. Не лише до людей з особливостями розвитку, а взагалі. Мені здається, особливі діти народжуються, щоб показати нам, що не потрібно бути кимось величним для того, щоб ранок був добрим. Кожній людині бажаю бачити позитив та радощі життя, а не ображати когось заради самоствердження чи сміху. Цього потрібно навчатися, і я це роблю щодня", – зазначила Вікторія.