Якщо ви читаєте цей текст, то, швидше за все, вам не важко дійти до зупинки, заплатити за комунальні послуги, вибрати в магазині молоко і зробити ще сотню щоденних побутових дій.
Також на тему "Останнє, що я бачив – це уламки, які летіли в очі": як відбувається реабілітація незрячих
Але спробуйте зробити те ж саме з пов'язкою на очах – у сучасних реаліях міського середовища це виявиться непростим завданням.
І кількість незрячих дорослих в Україні продовжує збільшуватись через травми на війні. Цим людям важко пристосуватись до нового життя, але ми можемо спростити цей шлях для них.
10 порад для комунікації з незрячим
- Коли ви звертаєтесь до мене, скажіть своє ім'я, а тоді торкніться моєї руки або плеча.
- Запитайте мене, чи потрібна мені допомога. Якщо ні, то не нав'язуйте її.
- Коли ви хочете запропонувати мені допомогу в супроводі, станьте попереду і запропонуйте мені взяти за ваш лікоть або плече.
- Коли супроводжуєте мене, вживайте слова "ліворуч", "праворуч", "попереду" та перешкоди в вигляді припаркованих автомобілів, сходів тощо. Завчасно попереджайте мене про вузькі проходи, низькі двері та гілки дерев.
- Речі, записку, документи, гроші потрібно подавати незрячому в руки, за винятком тих випадків, коли він скаже, куди її покласти.
- Делікатно проінформуйте незрячого, якщо в нього порвана куртка, брудний одяг, розв'язані шнурівки.
- Розкажіть незрячому про зміни на маршрутах, якими він пересувається.
- Проінформуйте його про ремонтні роботи на дорогах, перекриті вулиці та аварійні ситуації.
- Зберігайте особисті справи незрячого в таємниці – відвідування банку, лікарні, читання повідомлень тощо.
- Не розміщуйте предметів та не стійте на тактильній плитці. Рифлена слугує попереджувальним знаком для незрячих, а поздовжня задає напрям руху.
Ці поради підготували українські ветерани, які мають порушення зору і проходять реабілітацію у Національному реабілітаційному центрі "Незламні" ("Unbroken").