Жінки, які страждають на це захворювання, не можуть контролювати такий спазм. При цьому розвивається страх інтимної близькості та гінекологічних оглядів, а будь-який епізод болючого статевого акту лише ще більше закріплює страх перед вагінальним проникненням, формуючи тим самим замкнене коло.

Також на тему Відмова від гігієнічних засобів під час місячних: що таке фріблідинг

Симптоми вагінізму

За симптомами вагінізм можна поділити на первинний та вторинний. Первинний виникає після першого вагінального проникнення: може виникнути при першому сексуальному контакті, і під час огляду у гінеколога чи застосуванні тампонів.

Причинами первинного вагінізму є: сексуальне насильство, ментальні настанови про аморальність сексу, страх болю, пов'язаний із проникненням, певні психічні розлади. Цей вид вагінізму важчий у лікуванні, оскільки пацієнтки немає досвіду безболісного вагінального проникнення.

В результаті страх перед інтимною близькістю сильнішає, і ще більше закріплюється з кожною спробою та посилює болючі відчуття. При цьому такі жінки можуть мати виражене лібідо та відчувати оргазм при інших видах сексу, не пов'язаних із проникненням.

Вагінізм може бути різного ступеня вираженості:

  • при легкому ступені спазм розвивається після введення у піхву статевого члена або лікарського інструменту;
  • при середній – реакція відбувається при дотику до статевих органів;
  • при тяжкій – спазм виникає як реакція на думки про близькість або обстеження у гінеколога.

Діагностика вагінізму

Діагноз ставиться на підставі скарг та даних огляду, за можливості проводяться лабораторне та інструментальне обстеження для виключення органічної патології. Залежно від результатів обстеження, а також від причин, що спричинили вагінізм, підбирається індивідуальне лікування.

Лікування вагінізму

Оскільки причин цього стану досить багато, то складно підібрати універсальний алгоритм терапії, і лікування має бути індивідуальним. Потрібно спокійно поставитися до того, що в цій ситуації практично неможливо обійтися без допомоги психотерапевта чи психіатра.

Можливо, буде необхідне приймання препаратів, що коригують психоемоційний статус, різні методи фізіотерапевтичного впливу. У будь-якому випадку, не варто залишатися наодинці з цією проблемою. Бувають випадки, коли пацієнтка, лише поділившись своїм занепокоєнням з фахівцем і дізнавшись, що ця проблема зустрічається в інших і що вагінізм піддається лікуванню, вже починає відчувати деяке полегшення, а після грамотно підібраного та проведеного лікування взагалі забуває про цю проблему.