Історія хвороби

Повторні візити 50-річної жінки до лікарів у різні моменти показували діагноз "алкогольна інтоксикація", попри її наполягання те, що вона не пила спиртного. Її стан включав симптоми, такі як втома, надмірна сонливість, падіння, дихання з запахом алкоголю та сплутаність мови. Рівні етанолу в її крові варіювалися від 39 до 62 мілімолів на літр, що значно перевищує норму.

Також на тему Миттєва тверезість: створили гель, який успішно нейтралізує алкоголь

При цьому жоден із комп'ютерних томографів не показав наявності гострих проблем у мозку, та обстеження у психіатрів-наркологів не підтвердили наявність алкоголізму.

В анамнезі жінки були часті рецидиви інфекцій сечовивідних шляхів, для лікування яких вона регулярно приймала антибіотики, такі як ципрофлоксацин і нітрофурантоїн, а також страждала від рефлюксної хвороби, що лікується декслансопразолом.

Лікування ефекту автопивоварні

Під час сьомого візиту до відділення швидкої допомоги, коли рівень етанолу в крові пацієнтки досяг критичних 62 мілімолів на літр, лікарі припустили можливість наявності "синдрому автопивоварні". Це рідкісне захворювання, при якому бактерії та грибки у шлунково-кишковому тракті перетворюють вуглеводи на етанол. Лікар прописав протигрибкові засоби та рекомендував змінити дієту з обмеженням вуглеводів.

У гастроентерологічній клініці, де жінка пройшла консультацію, їй запропонували лікування, що включало протигрибкові засоби, пробіотики та дієту з низьким вмістом вуглеводів. Після двох курсів лікування флуконазолом та дотримання дієти суттєво покращилися її стан та симптоми. Пробіотики Lactobacillus acidophilus були призначені для відновлення нормальної мікрофлори кишківника.

Причини захворювання

Канадські медики вважають, що до розвитку "синдрому автопивоварні" у жінки могли призвести генетична схильність та дисбаланс мікрофлори кишківник, спричинений частим прийманням антибіотиків та декслансопразолу.

Зараз пацієнтка більше не приймає протигрибкові препарати, але, щоб уникнути рецидивів, продовжує дотримуватися низьковуглеводної дієти. Вона, як і раніше, перебуває під наглядом гастроентеролога та дієтолога для контролю її стану та запобігання можливим майбутнім проблемам.