Найпоширенішим варіантом оплати лікування на сьогодні є схема "оплата за візит до лікаря з власної кишені". Щоб уникнути прямих фінансових витрат, можна звернутися в приватну страхову компанію, заплатити кошти й застрахувати себе або свою сім’ю. Однак коштує це недешево і до того ж – це добровільно.
Добровільне медичне страхування, як основний метод фінансування витрат на охорону здоров'я, в жодній країні світу не є основним. Навіть в США воно там займає 34% всіх витрат на медицину,
– відзначив заступник міністра охорони здоров'я Павло Ковтонюк.
Тому, каже він, покладатися на приватне страхування не варто. Натомість цивілізовані країни запровадили механізм державного (національного) медичного страхування. Яке з 2017 року хочуть запровадити і в Україні.
Що обере Україна?
Усі моделі страхування в світі, за словами посадовця, побудовані на трьох китах. Перший – обов'язковий збір коштів. Другий – ці кошти повинні десь накопичуватися, щоб у випадку хвороби їх використати. Третє – оплата послуг в тому випадку, якщо людина звертається до медичного закладу. Ці три складові є в кожній країні, де існують національні моделі страхування, але організовані вони по-своєму.
Для України найоптимальнішим варіантом є використання загальних податків як інструменту збору внесків з громадян. Плюс у тому, що їх платять усі люди.
Чим хороші загальні податки? Їх платять всі люди, просто купуючи речі. Коли ви їхали на громадському транспорті, ви оплатили загальний податок, тому що в квиток на автобус входить акциз на бензин. В тому числі загальні податки платить і тіньовий сектор, тому що він витрачає зароблені кошти,
– пояснив Ковтонюк.
Наразі ці внески йдуть в бюджет, додав він. Тому такий механізм фінансування медичного страхування уже працює, без втрат ресурсів і часу. Крім того, це справедливо покриває 100% людей.
Як оплачуватиметься послуга?
Оплати за страховий випадок за конкретного пацієнта в Україні на сьогодні не існує. Тому, наголошує Ковтонюк, у МОЗ хочуть створити так званого "оператора бюджетних коштів", а конкретніше – "Національну службу здоров'я", що матиме статус центрального органу виконавчої влади. Ця служба не володітиме "своїми" грішми, вона використовуватиме акумульовані в бюджеті кошти як страховик. А саме: укладатиме контракти з медичними та приватними закладами, контролюватиме якість надання послуг, збиратиме та аналізуватиме дані.
Тобто нам потрібно зробити дві нові речі: перше – створити, власне, цю Національну службу здоров’я, друге – навчитися платити закладам за послуги, а не доплачувати вартість витрат,
– зазначив заступник міністра охорони здоров'я.
Саме агенція забезпечує функціонування принципу "гроші йдуть за пацієнтом".
Як це працюватиме?
Спочатку медичне страхування буде запроваджене на первинній ланці медичної допомоги. Кожен пацієнт обирає собі сімейного лікаря, терапевта чи педіатра та укладає з ним угоду, де чітко визначається обсяг гарантованих медичних послуг. Відтак, дохід сімейного лікаря напряму залежатиме від кількості угод, укладених з пацієнтами. Таким чином, агенція на підставі цих даних забезпечує оплату лікарю за кожного пацієнта.
Скільки Агенція платитиме за одного громадянина?
У тарифі за кожного пацієнта враховуються коефіцієнти ризику по статі та віку (діти, жінки, пенсіонери). Оскільки роботи з такими пацієнтами більше, то й тариф за них суттєво вищий. Наприклад, коефіцієнт на дітей до року буде щонайменше вдвічі вищий за коефіцієнт середньої групи пацієнтів – віком від 18 до 39 років. В середньому сімейний лікар отримуватиме від агенції 210 грн за одного пацієнта.
Які міфи існують?
Міф 1. Людям потрібно купувати страховий поліс. Це твердження неправильне, бо в системах медичного державного страхування поліси купувати не треба, наголошує Ковтонюк. В запропонованій системі діє просте правило: людина "покривається" національним медстрахуванням не тому, що купила поліс, а тому, що є громадянином України.
Міф 2. Є рахунок чи картка, на які потрібно робити внески. Ні, це не страхування, це накопичувальна система. Такий механізм в Україні не запроваджується.
Міф 3. Зображена модель – надумана. Насправді, пояснює заступник міністра охорони здоров’я, ця модель – одна з найбільш розповсюджених в світі моделей національного медичного страхування. Аналогічна модель (податки-бюджет-агенція) діє у Великій Британії, Скандинавії, Італії, Іспанії, Канаді та показала свою високу ефективність. Також ця модель рекомендується ВООЗ для запровадження у країнах, що розвиваються.
Цю модель державного медичного страхування ми адаптували до українських реалій, але сам принцип ми брали з британської системи, що базується на загальних податках,
– уточнив Ковтонюк.
Добре це чи ні?
Головне тут те, що ризики будуть вирівнюватися, вважає голова ради громадської організації "Асоціація медиків Революції Гідності", Андрій Гук. Про що йдеться? Є люди, котрі хворіють менше і відповідно рідше звертаються за медичною допомогою. Старші люди відвідують лікарів частіше. Якщо ми організуємо систему таким чином, що будемо точно знати вартість лікування в тому чи іншому закладі охорони здоров’я, тоді ми матимемо можливість ефективно використовувати кошти, укладаючи відповідні контракти з тими чи іншими лікарнями.
Що таке страховий випадок? Він має початок, кінець, має виражену свою вартість. Поки що це все розмито. Ми рахуємо далі скільки в нас ліжок, лікарень, медпрацівників, а не скільки і якої медичної допомоги надано пацієнтам,
– зазначив він.
На думку Олени Беденко-Зваридчук, голови Комітету з медичного права Асоціації правників України, для того, щоб запроваджувати страхову медицину треба вжити декілька великих кроків. По-перше, інвентаризація всіх закладів охорони здоров’я України на наявність матеріально-технічної бази. По-друге – кадровий потенціал. Бо для страхової моделі дуже важливо: перше, щоб ми розуміли, що в нас є, друге – був прозорий прайс на послуги. Третє – людина повинна усвідомлювати, як це працює. Тому що в нас пацієнти можуть мати страховку і не знати, що вона покриває.
Отже, умови для запуску медичного страхування планують створити одночасно по всій країні. Причому успіх в кожному регіоні залежатиме від зусиль місцевої влади. Водночас МОЗ розробляє дорожню карту й чіткий перелік вимог, для того, щоб агенція почала укладати контракти з практиками первинної ланки медицини. А в тих регіонах, які виконають ці умови першими, люди й відчують різницю швидше за інших.
Читайте також: Українці самостійно обиратимуть лікаря: які новації чекають на медицину