Уляна Супрун

Посада: в. о. міністра охорони здоров'я (2016-2019)

Головні досягнення: реформа медицини

Також на тему: Біографія Уляни Супрун: топ-факти про реформаторку та руйнівницю міфів

На 25 році незалежності українська охорона здоров'я продовжувала працювати за системою радянського академіка Миколи Семашка, коли кошти з держбюджету виділялися на лікарні за кількістю ліжок і квадратних метрів, а не кількістю конкретних послуг, які надаються пацієнтам. Після революції Гідності стало зрозуміло: система охорони здоров'я потребує негайного реформування, провести яке може лише людина "ззовні".


Вклад Уляни Супрун в розвиток української медицини / Фото: 24 канал

Такою людиною виявилася уродженка США, українка за походженням Уляна Юрків, яка після одруження взяла прізвище чоловіка – Супрун. В Україну подружжя переїхало восени 2013 року. Під час революції Гідності Уляна Супрун працювала у медичній службі Майдану.

Як директорка гуманітарних ініціатив Світового Конгресу Українців, у травні 2014 заснувала громадську організацію "Захист патріотів". Не дивно, що у липні 2016 року тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман запропонував саме Уляні Супрун стати заступником міністра, а вже через місяць – довірив їй крісло очільника відомства.

Коли стало зрозуміло, що зміни у медичній галузі будуть радикальними та не залишаться просто на папері, а будуть втілені у життя, на адресу пані Супрун посипався шквал критики. Пані міністерку і її команду критикували за все: і за зміни в українській медицині, які окремі політики називали "геноцидом", і за те, що не рахується з інтересами медиків (через зміни правил фінансування закладів охорони здоров'я, відкриті конкурси на посади головних лікарів, а не традиційне призначення "згори" тощо). Лаяли її навіть… за зовнішній вигляд – попри поради "знавців стилю високопосадовців" пані Супрун продовжувала носити волосся розпущеним.

Їй закидали, що вона є "недолікарем", хоча пані міністр закінчила Коледж медицини людини Університету Штату Мічиган, де навчалася на лікаря, навчалася пізніше в аспірантурі з мамографії та томографічної радіології у лікарні Генрі Форда у США, а Міністерство освіти та науки України визнало її документ про освіту.

Дорікали, що не вийшла з американського громадянства, хоча тодішній президент України Петро Порошенко підписав указ про прийняття пані Супрун до громадянства України ще у липні 2015 року. Проте пані Супрун на не зважала на критику та наклепи і вперто продовжувала проштовхувати законопроєкти про реформу охорони здоров'я.

Ключові зміни в українській медицині, які запровадила Уляна Супрун:

  • створення розпорядника бюджетних коштів, які виділяються на потреби медичної галузі – Національної служби здоров'я України;
  • реалізація принципу "гроші йдуть за пацієнтом" (фінанси з бюджету виділяються на конкретні медичні послуги надані конкретному пацієнту);
  • зміни на первинній ланці – пацієнт міг на власний розсуд, а не "за пропискою" обрати свого сімейного лікаря, щоб надалі з усіма проблемами зі здоров'ям звертатися передусім до нього. Допомога, яку надає лікар "первинки" – безкоштовна. Пацієнти нарешті припинили платити лікарю "у кишеню", лікарі – почали гідно заробляти. З'явилася здорова конкуренція: чим більше у лікаря пацієнтів, які бажають у нього обслуговуватися (і чим більше пацієнтів похилого віку та дітей), тим вищою є його зарплата;
  • програма "Доступні ліки" – пацієнти зі серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом і бронхіальною астмою, отримавши рецепт у лікаря, можуть отримувати свої ліки в аптеці безкоштовно або з невеликою доплатою;
  • пацієнти з парентеральними вірусними гепатитами (В і С), онкопатологіями та орфанними (рідкісними) захворюваннями почали отримували необхідні їм препарати безкоштовно. До цього, щоб лікуватися, цим людям доводилося продавати майно, брати позики у банках і збирати гроші по рідних, друзях та знайомих. Добитися такого результату команда Супрун змогла, передавши закупівлі ліків за державні кошти міжнародним організаціям, унеможлививши корупційні дії.
  • Уляна Супрун уже два роки, як не є міністром, але реформа галузі триває. З 2020 року Програма медичних гарантій почала діяти на рівні вторинної (спеціалізованої) допомоги та (частково) третинної (високоспеціалізованої).

Семен Глузман

Посада: президент Асоціації психіатрів України, лікар-психіатр, правозахисник, колишній політв’язень і дисидент

Головні досягнення: захист прав людини, створення нової психіатричної служби в Україні

У далекому 1971 році Семен Глузман виступив проти політичного режиму СРСР – визнав генерала Петра Григоренка, який став на бік кримських татар та інших депортованих народів, "психічно здоровим", за що його самого засудили до 7 років концтаборів і три роки заслання.


Семен Глузман / Фото: ua-rating.com

Радянське "кривосуддя" не пройшло для світу непоміченим. Міжнародна неурядова організація Amnesty International оголосила 1978 рік "роком Семена Глузмана". До роботи за фахом (щоправда, спершу йому не дозволяли працювати психіатром) лікар повернувся лише через 14 років. І це після того, як наважився написати листа Андропову, в якому зізнався, що є "антирадянським чоловіком і навіть цього не приховує"! Після здобуття Україною незалежності продовжив критикувати радянські порядки, зокрема у психіатричній службі.

Який вклад зробив у медицину і захист прав людини

  • як один із найбільш авторитетних психіатрів України, долучився до написання проєкту Закону України "Про психіатричну службу". Закон прийняли у 2000 році;
  • був експертом ООН із прав людини та членом Всесвітньої ради реабілітації жертв тортур;
  • кількість престижних міжнародних премій, які він отримав, годі перелічити. Зокрема Американська психіатрична асоціація відзначила вклад Семена Глузмана в організацію захисту прав людини та психічного здоров'я у світі, а Євросоюз і США високо оцінили старання українського лікаря-психіатра у розвитку демократії та громадянського суспільства в Україні;
  • членом Контрольного комітету з проблем зловживання психіатрією Всесвітньої психіатричної асоціації;
  • крім Українсько-американського бюро захисту прав людини, очолив Міжнародний медичний реабілітаційний центр для жертв війни та тоталітарних режимів. Також є співголовою комітету "Бабин Яр";
  • був учасником Ініціативної групи "Першого грудня", створеної у 2011 році, у 20-річницю Незалежності України відомими українськими журналістами, правозахисниками, економістами, істориками та громадськими діячами. За результатами Національних круглих столів інтелектуальна еліта країни представила "Українську хартія вільної людини" з переліченими у ній життєвими орієнтирами для українського суспільства.

Євген Комаровський

Посада: лікар-педіатр, кандидат медичних наук, відомий телеведучий й автор науково-популярних книг

Головні досягнення: популяризація здорового способу життя, навчання відповідальному ставленню до свого здоров'я

Про цього лікаря знає чи не кожна українська сім'я, в якій підростають діти. Книга відомого дитячого лікаря Євгена Комаровського "Здоров'я дитини й здоровий глузд її родичів" стала настільки популярною, що перевидавалася… 15 разів! При тому, що Комаровський бере участь у різноманітних ток-шоу, веде свій блог і телеканал на YouTube, де ділиться секретами безпечної засмаги, розповідає "всю правду про ібупрофен" та пояснює, як грудне вигодовування впливає на імунітет.


Євген Комаровський / Фото: accemedin.com

Читайте також: Від 90-х до сьогодні: як змінювалась українська медицина

Популярність лікаря можна досить легко пояснити. Батьки (особливо молоді) потребують поради – як захистити дитину від хвороб, як діяти, коли вже є якісь симптоми, як пришвидшити одужання тощо. До Комаровського ніхто із педіатрів не приміряв на себе роль телеведучого, який простою мовою розповідає про складні речі.

У 2019 році Комаровський увійшов до команди чинного президента Володимира Зеленського. Цей факт, щоправда, був мало поміченим в українських ЗМІ. А от за що доктора нещадно критикували, так це за те, що в ефірі одного із телеканалів він критично висловився щодо закону про функціонування української мови як державної та заявив, що якби він дізнався про це ще 30 років тому, то разом зі сім'єю виїхав би з країни. Лікар розмовляє та пише виключно російською.

Що корисного зробив для здоров'я українців

  • навчив відповідально ставитися до здоров'я свого та своїх дітей, а не перекладати всю відповідальність на лікарів;
  • розвінчав безліч міфів;
  • зробив тему здоров'я і піклування про нього модною;
  • підвищив рівень обізнаності батьків щодо здоров'я їх дітей та навчив їх першій домедичній допомозі.

Сергій Комісаренко

Посада: директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, академік Національної академії наук України

Головні досягнення: заснував українську молекулярну імунологію, багато зробив для налагодження й зміцнення британо-українських відносин

Упевнені, що навіть якщо ви не знаєте, хто такий Сергій Комісаренко, його прізвище ви точно десь чули. Батько Сергія Комісаренка, Василь Павлович заснував Інститут ендокринології та обміну речовин НАМН України і саме його ім'я сьогодні носить ця установа.


Сергій Комісаренко / Фото: НАН України

Сергій Васильович пішов по стопах славетного батька – закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту, після чого вступив в аспірантуру Інституту біохімії Академії наук УРСР. Одночасно працював фельдшером на станції швидкої медичної допомоги у Києві, вчився на механіко-математичному факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченка і відвідував курси французької мови.

В Інституті біохімії почав працювати молодшим співробітником, а сьогодні – очолює цю поважну наукову установу. У 1970 роках стажувався в Інституті Пастера у Парижі (Франція), у 1981 – працював у протираковому центрі ім. Слоан-Кеттерінга у Нью-Йорку (США). У 1990 році Сергія Комісаренка призначили на посаду Заступника Голови Ради Міністрів УРСР, а у 1991, коли Україна здобула незалежність, він став віце-Прем'єр-міністром з гуманітарних питань.

За рік роботи на цій посаді ініціював розробку ряду Законів – про освіту, пенсії, національні меншини, боротьбу зі СНІДом тощо. По тому його відправили у Лондон – як першого Надзвичайного та Повноважного Посла України у Великій Британії, а з 1995 року – і Ірландії (за сумісництвом), де він всіляко лобіював інтереси України, зокрема організував безкоштовну передачу британської арктичної станції "Фарадей" (сьогодні – "Академік Вернадський") Україні і домігся, щоб британська делегація прийняла Україну до Ради Європи, а парламент – ратифікував Угоду про співробітництво України з ЄС.

Це завдяки Сергію Комісаренку в Україні заговорили про проблему ВІЛ-СНІДу, вперше відзначили на державному рівні трагедію у Бабиному Яру, провели Перший конгрес українців, відновили роботу Києво-Могилянської академії, передали Собор Святого Юра у Львові Українській Греко-Католицькій Церкві, передали єврейській громаді синагогу Бродського, в якій за радянських часів функціонував театр ляльок, а Католицькій Церкві – Олександрівський костел.

Який вклад зробив академік Комісаренко у науку

  • заснував нову галузь - молекулярну імунологію;
  • зібрав та проаналізував усі можливі докази того, що аварія на Чорнобильській АЕС матиме довгостроковий вплив на імунітет людей, які піддалися дії радіаційного опромінення, ввівши в обіг термін "Чорнобильський СНІД", що, звісно, не могло сподобатися тодішній владі;
  • завдяки невтомних науковим пошукам академіка було створено два препарати для лікування остеопорозу і деяких злоякісних пухлин, які метастазують у кістки. Ці ліки успішно пройшли клінічні випробування;
  • під керівництвом Сергія Васильовича були розроблені методи імунодіагностики порушень системи гемостазу (тієї, яка підтримує рідкий стан крові і протидіє його втраті за допомогою механізму згортання) та створена бібліотека рекомбінантних одноланцюгових людських антитіл, яка вважається Національним надбанням України;
  • Сергій Васильович виховав цілу плеяду науковців – одного академіка, п'ятеро докторів і 18 кандидатів наук. Не можемо стверджувати, що це – абсолютний рекорд, але це – дуже багато!

А ще академік Комісаренко впродовж усього життя займається благодійною діяльністю та виступає головним експертом з питань біобезпеки України.

Микола Амосов

Посада: видатний кардіохірург, учений, академік Національної академії наук та Академії медичних наук України, директор Інституту серцево-судинної хірургії

Головні досягнення: автор унікальних методик хірургічного лікування кардіологічних та легеневих патологій

Які шанси мав цей чоловік стати тим, ким він став? Невеликі. Народився в одному із сіл Російської імперії, за півроку до початку Першої світової війни. Мама його була простою повитухою – настільки скромною і принциповою, що навіть не брала подяк від породіль. А батько після повернення з фронту залишив сім'ю.


Микола Амосов / Фото: heroes.profi-forex.org

Після закінчення школи юний Амосов продовжив навчання у механічному технікумі. Якийсь час працював механіком на електростанції в Архангельську. Після вступу у Заочний індустріальний інститут, де він працював над проєктом створення великого аероплану з паровою турбіною, Амосов вирішує вступити в Архангельський медичний інститут. Обидва навчальні заклади закінчує з відзнакою.

До початку Другої світової Микола Михайлович працював хірургом, а коли на теренах Радянського Союзу розгорнувся театр воєнних дій, його призначили головним хірургом у пересувний польовий госпіталь, де він особисто провів близько 4 тисяч оперативних втручань. Далі була робота за фахом спершу у Москві, потім – у Брянську і переїзд у Київ. Тут Амосов проживе наступні 49 років свого життя.

Чим запам'ятався українцям Микола Амосов?

Вважається одним із найбільших новаторів української медицини, зокрема:

  • першим в Україні проводив хірургічне лікування вад серця;
  • першим у СРСР провів протезування мітрального клапана та вдалі імплантації малогабаритних протезів клапанів серця (нижчої висоти і з меншим об'ємом корпусу);
  • першим у світі почав застосовувати антитромботичні протези клапанів серця;
  • одним із перших у СРСР почав застосовувати у хірургічній практиці метод штучного кровообігу (є автором оригінальних моделей таких апаратів);
  • є одним із ініціаторів хірургічного лікування легеневих захворювань в Україні, що значно збільшило відсоток пацієнтів, які одужували. Заснував у санаторії у Старому Криму пульмонологічне хірургічне відділення – після того, як сам успішно вилікувався від туберкульозу у цьому ж закладі. Після смерті Амосова Старокримську міську лікарню було названо його іменем;
  • ще у 1969 році опублікував дискусійну роботу з проблем штучного інтелекту;
  • його ім'я значиться у списку ста великих лікарів людства – поряд із Гіппократом, Робертом Кохом (першовідкривачем збудника туберкульозу) і Зигмундом Фрейдом;
  • у масштабному опитуванні громадської думки "Великі українці", яке проводилося у 2007 – 2008 роках, респонденти згадували прізвище Амосова найчастіше. За популярністю видатний хірург поступився лише київському князю Ярославу Мудрому.

Григорій Боднар

Посада: видатний хірург-онколог, доктор медичних наук, професор, академік Академії медичних наук України, генеральний директор Донецького обласного протипухлинного центру

Головні досягнення: розробив оригінальні, універсальні та надійні методи у хірургії пухлин шлунково-кишкового тракту і сечового міхура та інструменти для проведення таких операцій; створив потужну школу хірургів-онкологів, науковий авторитет якої визнається у цілому світі.


Григорій Боднар / Фото: vesti.ua

Також на тему: Від ідеї до розробки: винахідники, які прославляють Україну на світовій арені

Григорій Васильович народився в одному зі сіл на Доннечинні. Навчався на лікувальному факультеті Донецького державного медичного університету, де через 18 років після його закінчення створив кафедру онкології. Саме ця кафедра згодом й стала базою для створення Донецького обласного протипухлинного центру, який очолив Григорій Васильович.

Який вклад здійснив у розвиток національної медичної науки

  • першим запропонував застосовувати методику муфтоподібного шлунково-кишкового анастомозу (відновлення цілісності шлунку та кишки, які були видалені повністю або частково). Ця методика досі вважається однією із найбільш надійних;
  • саме на основі оригінальних методик, розроблених академіком, в Україні вперше почали проводити паліативні гастректомії. Так називаються операції з часткового або повного видалення шлунку пацієнтам, мета яких - не вилікувати, а продовжити життя хворому. А ще - радикальні операції у пацієнтів із раком прямої кишки (зі збереженням сфінктеру) і ускладненнями раку товстої. Всі ці методики досі успішно застосовуються українськими онкохірургами у їх клінічній практиці;
  • підготував 14 докторів наук і 40 кандидатів.Школа онкохірургів, яку він створив, відома далеко за межами України;
  • особливу увагу Георгій Васильович завжди приділяв реабілітації хворих. Видатний лікар був переконаний: завданням онкологів є не лише успішно прооперувати пацієнта зі злоякісною пухлиною, а й допомогти йому якомога швидше повернутися до повноцінного життя;
  • є автором понад 250 винаходів, усі з яких - запатентовані;
  • у 1999 році Європарламент вручив українському академіку міжнародну премію - за розробку нових методів в онкохірургії та інструментів;
  • попри величезну зайнятість, знаходив час поінформувати про способи профілактики, необхідність вчасної діагностики і лікування раку широку громадськість (є автором книг “Запитання і відповіді” та “Поборемо рак разом”).

Борис Тодуров

Посада: лікар-кардіохірург, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, директор Інституту серця МОЗ України

Головні досягнення: першим в Україні провів пересадку серця; лобіює реформу трансплантології в Україні, яка подарує шанс на життя 5 тисяч людям щороку

Неоднозначна постать

Йому докоряли, що він оперував маму олігарха Рината Ахметова, дружину екс-прем'єр-міністра Миколи Азарова (про що сам розповів в одному зі своїх інтерв'ю) та матір самопроголошеного прем'єр-міністра окупованої Автономної Республіки Крим Сергія Аксьонова.


Борис Тудров / Фото: perspekt.org.ua

Дорікали тісною дружбою з одіозним російським тележурналістом Дмитром Кісельовим. Критикували за нападки на в.о. міністра охорони здоров'я Уляну Супрун та її команду (як повідомляли ЗМІ, Тодуров тоді начебто й сам тоді мітив у міністерське крісло). У багатьох викликала усмішку публікація Тодурова на його сторінці у Facebook, де він зізнався, що одіозний психотерапевт Анатолій Кашпіровський, який за радянських часів проводив лікувальні телесеанси, вилікував йому спину... за п'ять хвилин.

Але чого у кардіохірурга не відібрати – його непересічного таланту. Його працездатність вражає – кардіохірург проводить по 500 операцій на рік! Оперує дуже складні випадки. Відсоток невдалих операцій в Інституті серця – менш, як 1%. Це навіть менше, ніж в європейських клініках.

Свою хірургічну майстерність лікар відточував у благодійних місіях – у Єгипті, Іраку, Косово та Азербайджані (оперував вади серця дітей біженців). До речі, деякі російські ЗМІ повідомляли, що окупований російськими військами Крим Тодуров також відвідував з гуманітарною місією. На виїзді з півострова його буцімто попросили прооперувати старшу жінку з гострим інфарктом міокарда, і лише згодом Тодуров дізнався, що це була матір Аксьонова. З гуманітарною місією Тодуров неодноразово відвідував зону бойових дій на Донбасі, де надавав допомогу пораненим українським солдатам і мирному населенню.

До відомого українського кардіохірурга неодноразово надходили привабливі пропозиції працевлаштування за кордоном, однак він усі їх відхилив.

Вклад лікаря у розвиток української медицини

  • першим в Україні прооперував дитину з вродженою вадою серця, провівши їй торакоскопчну операцію (з ендоскопічною візуалізацією грудної порожнини, що є менш травматичним методом, ніж відкрита операція);
  • першим в Україні провів операцію з видалення тромбу із нижньої вени та видалення нирки із застосуванням апарату штучного кровообігу;
  • у 2001 році першим в Україні провів пересадку серця, а після цього - ще три. З цих чотирьох операцій успішними виявилися три. Після відновлення операцій з трансплантації органів в Україні у 2019 році Тодуров особисто прибув у Ковельську районну лікарню, де разом із колегами провів пересадку серця пацієнту, який страждав на виражену дилатаційну кардіоміопатію;
  • створив одну із кращих у світі наукових шкіл лікування пацієнтів із серцевою недостатністю;
  • першим в Україні провів імплантацію механічного серця;
  • активно лобіює просування реформи трансплантології в Україні і сам публічно заявляв, що після смерті готовий стати донором органів.