Породілля згасала на очах. Але, на щастя, медикам вдалося її врятувати. Історією про порятунок жінки поділилася виконувачка обов'язків генерального директора Чернівецького обласного перинатального центру Любов Годнюк.
Дивіться також Отруїлися у двох закладах: в Одесі понад 60 курсантів опинилися в лікарні
Породіллі поставили страшний діагноз
Тетяна народжувала у Чернівецькому обласному перинатальному центрі. Після народження дитини їй поставили страшний діагноз – "емболія навколоплідними водами", який не давав шансів на порятунок породіллі.
Я побігла до відділення анестезіології та інтенсивної терапії і побачила гнітючу картину, де всі – анестезіологи-реаніматологи, акушери-гінекологи, професори кафедри – рятували пацієнтку. Але стан Тетяни погіршувався і страшний діагноз – "емболія навколоплідними водами" не давав шансів на порятунок,
– розповіла Годнюк.
Для порятунку породіллі зібрався консиліум з найкращих лікарів Буковини. Медперсонал цілодобово ні на крок не відходив від пацієнтки, але позитивної динаміки не спостерігалося.
При цьому медики робили все можливе, щоб терміново направити Тетяну до Києва. Але коли столичні лікарі бачили її медичні показники та історію хвороби – відмовляли.
Був єдиний шанс – знайти генерального директора Національного Наукового Центру хірургії та трансплантології імені О. Шалімова НАМН України, який на той час перебував за кордоном. Я відчайдушно шукала можливість знайти вихід, вмовити генерального директора і дати останній шанс цій родині не втратити маму, дружину, дочку,
– сказала Годнюк.
Як Тетяну доправили до Києва
На щастя, знайшлися небайдужі люди і з'явилася можливість транспортувати пацієнтку. Однак далі було найскладніше, оскільки з Чернівців до Києва потрібно було доправити людину живою на стовідсотковій кисневій дотації.
За життєвими показниками і ресурсами організму, залишалося дуже мало часу і відлік йшов на години. Батьки Тетяни навіть написали розписку, що у разі її смерті до медиків претензій не матимуть.
На виїзді з Чернівців у Тетяни зупинилося серце. Бригада здійснила реанімаційні заходи й змогла відновити серцебиття пацієнтки. У кожному населеному пункті під'їжджала машина екстреної медичної допомоги та дозаправляла кисень.
Тетяну доправили до лікарні вночі. Наступного дня столичні медики дали їй шанс на життя один зі ста. Лікуючим лікарем Тані став випускник Буковинського державного медичного університету, наш земляк, наша гордість – Віктор Торак.
Новонароджений Віктор залишився у перинатальному центрі. А чоловік, батьки та всі рідні були поряд з Тетяною – у Києві. А вдома на маму чекав іще старший син Іванко.
Ми щоденно спілкувалися, обговорювали стан нашої пацієнтки, разом молилися і вболівали, раділи маленьким успіхам і перемогам. Щодня після наради я йшла у дитяче відділення і фотографувала нашого красунчика Вітюшу і надсилала татові Юрію Равлюку та лікарю Віктору Тораку. Фото підписувала – "Вітюша чекає на маму",
– сказала Любов Годнюк.
Крок за кроком стан Тетяни покращувався і коли вона прийшла до свідомості й вперше розплющила очі, їй показали фото новонародженого сина і вона посміхнулася. З того моменту почався процес її одужання.