Феномен "кінчика язика" можна порівняти зі спробою знайти файл на комп'ютері: ви знаєте, що він існує, але не можете згадати його точне ім'я або місце. Мозок перебирає різні асоціації та зв'язки, намагаючись знайти потрібну інформацію, але іноді цей процес займає більше часу, ніж зазвичай.
Також на тему Зазирнули в мозок: учені дослідили, що бачать у сні лунатики
Насправді такі ситуації часто вирішуються за кілька хвилин чи годин, коли мозок нарешті встановлює правильні зв'язки й потрібне слово спливає у голові.
Що відбувається у нашому мозку
Коли ми намагаємося згадати слово, активуються певні ділянки, пов'язані зі сховищем знань та словникового запасу. Ці області зберігають семантичну інформацію про слово – його значення та контекст використання.
Хоча семантична інформація може бути доступна – ми знаємо значення слова і можемо описати його, – але доступ до фонологічної інформації (звукової форми слова) ускладнений. Це означає, що ми не можемо згадати, як слово звучить.
Мозок починає активувати слова, схожі на звучання або значення. Ми згадуємо слова, які "майже підходять", але не є тим самим словом, яке шукаємо.
Чому ми забуваємо слова
Існує кілька гіпотез, які пояснюють, чому відбувається блокування фонологічної інформації.
1. Гіпотеза часткової активації: передбачає, що стан "на кінчику язика" відбувається через недостатню активацію цілого слова у пам'яті. Наприклад, початкові звуки або кількість складів можуть бути активовані, але не настільки, щоб слово повністю спливло в пам'яті.
2. Гіпотеза блокування: стан "на кінчику язика" виникає через блокування, коли інші схожі слова заважають витягу цільового слова. Ці слова можуть бути схожі за звучанням або за змістом.
Дослідження показало, що часткова активація в стані "на кінчику язика" часто виявляється неправильною або ілюзорною. Людям здається, що вони знають першу літеру чи кількість складів слова, але ця інформація може бути помилковою. Ці результати ставлять під сумнів традиційні уявлення про те, що стан "на кінчику язика" пов'язаний із частковим доступом до пошуку слова.
Дослідники продовжують вивчати цей феномен, і, можливо, майбутні роботи допоможуть більш точно визначити механізми, що лежать в основі стану "на кінчику язика".