Про це під час брифінгу розповіла головна лікарка Одеського обласного центру соціально значущих хвороб Одеської облради Світлана Єсипенко.

Також на тему: Чи є в Україні епідемія туберкульозу

Фтизіатрична служба є однією з найстаріших в нашій країні. Вона була створене ще в 1950 році й з того часу зовсім не реформувалась під ті вимоги, які існують нині. І вона намагається сама себе захистити та нав’язати суспільству.

Головна лікарка Одеського обласного центру соціально значущих хвороб Одеської облради Світлана Єсипенко
“На жаль, та ситуація, яка сталася з коронавірусом – це середньовіччя, а ситуація з туберкульозом в Україні – це середньовіччя №2. Я дуже хочу дожити до того моменту, коли хворі на туберкульоз зможуть давати інтерв’ю і спокійно розповідати про своє захворювання, не ховаючи обличчя. До нашого центру нещодавно приїжджало телебачення і з 400 хворих ми не знайшли жодного, який погодився на інтерв’ю”.

В нашій країні існує стигма і перебільшення небезпеки туберкульозу. Й ці забобони та стереотипи стимулює і ширить радянська застаріла система лікування, яка опирається реформам і хоче паразитувати далі в українській медицині. Цим вона шкодить в першу чергу пацієнту й всім нам "проїдаючи" мільйони наших з вами грошей.

Туберкульозні деспансери реорганізовують бо вони не відповідають сучасним протоколам лікування
Туберкульозні диспансери реорганізовують, бо вони не відповідають сучасним протоколам лікування / unsplash.com

У 2012 році в Одеській області було 1625 протитуберкульозних ліжок і один протитуберкульозний дитячий санаторій. Нині залишилось 480 ліжок. За словами Єсипенко, навіть цього забагато для регіону з найвищим рівнем захворюванням на туберкульоз в країні.

Для того, щоб ефективно управляти закладом, потрібно застосовувати міжнародні стандарти й тому я вдячна міжнародним партнерам, які почали роботу в Україні саме з південного сходу нашої країні, де найвищий рівень захворюваності. І як ви бачите, у нас немає працівників, які виходять з протестами. Влаштовують пікети, тільки ті, хто не хочуть застосовувати міжнародні протоколи роботи,
– додала вона.

За словами лікарки, нині відбуваються маніпуляції, противники реформи прикриваються дітьми заради своєї особистої вигоди. І щоб підтримати свої інтереси, вони ставлять в приклад асоціальних осіб. Для порівняння, люди які не мають житла і хворіють на туберкульоз – це лише 8-10% від загальної кількості.

Через те, що радянська система хоче себе захистити, пацієнтів закривають в стаціонарі на весь період лікування – приблизно на 232 дні. Хоч активна і відкрита форма туберкульозу триває близько 30 днів.

Головна лікарка Одеського обласного центру соціально значущих хвороб Одеської облради Світлана Єсипенко
“Всі ми прагнемо соціалізації хворих, ми не хочемо, щоб в пацієнта руйнувалася сім’я й він втрачав роботу. То як ми можемо його закривати майже на цілий рік на стаціонарі? Тому в Україні скорочуються строки госпіталізації, але тільки за міжнародними протоколами й стандартами. І розмови про те, що заразні пацієнти вийдуть на вулиці і будуть ходити серед дітей – це чиста брехня. Пацієнти, які можуть заражати інших людей будуть на стаціонарі до того часу, поки не будуть виділяти мікобактерію”.

Нині частини фтизіатричної служби, яка не готовила себе до реформи, не може співпрацювати з первиною ланкою медичного обслуговування й не може передати пацієнта для продовження лікування сімейним лікарем. Але пацієнт в тому не винен, він такий самий, як люди з серцево-судинними, шлунковими та іншими захворюваннями. І він так само хоче жити, працювати й бачити своїх дітей.

За даними ВООЗ ризик захворіти на туберкульоз при контакті з хворим становить 5-10%. До порівняння у кору цей показник 95%, але чомусь хворих на туберкульоз усі бояться й стороняться. Це створює для них додатковий психологічний тиск, який не сприяє одужанню.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.