Не виключаю, що після прочитання моїх постів у Facebook, також може скластися хибне позитивне враження про деякі моменти. Мовляв, я всюди встигаю ходити, з дитиною багато подорожую, вдома займаюсь спортом, гарно і просто харчуюсь, в’яжу тонни замовлень і при цьому не ходжу як зомбі.
Читайте також: Як підписати декларацію дитині до 14 років
Еее… Знаєте, частково воно і є все на гарній хвилі і справді встигається багато. Але переважно в мене "галопом по Європах" і не можеш отямитися, як вже вечір, а попереду ще півшапки зв’язати треба. І відео домонтувати. От і лягаєш о 2-3 ночі.
Але так було не завжди. Перших вісім місяців Юстини я не в'язала на замовлення. Тільки от сильно більше свободи в мене не було – постійно циця-руці-спати, ну, все, як у всіх. Блог почала писати, коли їй було 3 місяці, ну з тим все ясно – перші місяці і так пекельні, бо думаєш "мамочко, де я? кто еті люді і чи буде мір прєжнім коли-небудь?". І то врахуйте, шо в моєї дитини не було коліків. Відколи Юстя почала повзати, то стало легше, бо вона сама собі могла дати раду. Так що "супермамою" я стала вже десь ближче до року, а там і так життя налагоджується, бо дитина стає самостійнішою.
А хто тобі винен?
Я сама обрала собі такий шлях. Я не дивлюся серіалів і навіть не читаю "дорослих" книг – мені на це не вистачає часу. Банально ввечері полистати стрічку новин Фейсбука, основні дописи-коменти на теми з власного досвіду – це все, на що мене вистачає під час переднічного ГВ. І то не завжди.
Я не деградую, ні, навпаки, я дуже багато нового дізналась за цих два роки! Добре, що зараз в інтернеті стільки всього. Але, тим не менше, художньої літератури в руках не тримала давно. Треба себе змушувати читати сторінку в день, як казала одна цьоця в рекламі… Може тоді викроїться час.
Не знаю, добре це чи погано. Але з власного досвіду бачу, що в декреті нема жодної вільної секундочки.
Прокидаєшся – приготувати сніданок. Далі – помити все після себе і після дитини. Далі – або гуляти, або працювати. Далі – вкладання на сон (дай Боже, шоб швидке, бо дійсно хоче спати, а не бо "мамі треба"). Далі прокидання зі сну і все те саме аж до ночі. І поміж тим попісяти-покакати і помити солодку дупку. Деколи ще чекання з нетерпінням на тата, але в нас частенько бувають тижні без нього взагалі (так, не ночує кілька днів вдома), тому тут теж справа звички.
І тільки коли ти свій день плануєш, то все не йде шкереберть. Встигається більше і життя не таке вже й гівно, як може здаватися. І, що головне, – покладатися треба тільки на себе і не розраховувати, що прийде хтось і швиденько все поможе. Прийде – супер. Ні – то ні. Інколи мені здається, що я ефективніше проводжу день, коли ні від кого не залежу. Але це суто мої спостереження.
Ну, давайте по порядку. Спробую поділитися секретами.
Поради для мам: як встигати все?
Читайте також: Новації від МОЗ: у дитячий садок тепер треба нести іншу медичну довідку
1. Виписати список справ
Я роблю це на холодильнику, спеціально в неті замовила білу хмарку для маркерів і на ній пишу. Іноді Юстя хоче допомогти, тож мушу їй дати щось у руки помалювати. У цей список я вписую все, що хочу встигнути за день, + ті справи, які не обов’язково зробити сьогодні, але варто викреслити найближчим часом. Наприклад:
Важливо писати навіть банальні штуки, як от "попилососити".
Коли в процесі я викреслюю зі списку зроблене і ввечері дивлюся на хмарку, то розумію, що молодець, що день не пройшов даремно. Не витираю пальцем і лишаю пусте місце, а закреслюю, щоби бачити, що виконано.
Також таке нотування допомагає мені не забути зробити щось. Хочете вірте, хочете ні, але з появою Юсті з’явилось мільйон клопотів і пам’ять на завдання десь зникла. Раніше я дивувалася, як то мені хтось міг не відписати стосовно певного питання, тепер і сама "ловлю ґав" час від часу. Просто дитина може відволікати вас від справ і ви забуваєте, що щось не завершили.
Гризунець мейд бай мі
До слова, з клієнтами стараюся говорити швидко ("по дєлу") і записувати все одразу у свій Google Spreadsheet (це як документ Excel: там імена замовників, порядкові номери, нюанси, ціни, заробіток). Підсумовую замовлення одним великим реченням, аби не листати побажання в переписці (часто клієнти самі не знають, що хочуть). І так, для моїх в’язальних справ у мене є окрема дошка-календар, яка висить перед носом на кухні. Тут я вив’язані речі стираю, а не викреслюю, тим самим легше стає на голову, що мінус одне виконане завдання повністю.
Крім того, можете завести щоденник, в якому написати плани глобальніші: сходити в ляльковий театр, наприклад.
Читайте також: Чому подушки небезпечні для малюків
2. Не боятися просити допомоги
Раніше коли до нас приходила в гості свекруха, то я сиділа з нею та Юстею і говорила. Тепер я нагло беру спиці чи гачок і в’яжу. А ще краще – йду в іншу кімнату. Їм і без мене весело, а я тим часом не марную вечір. Деколи ще можна сказати напряму "не хочете взяти Юстю до себе? прогулятися? прийти побавитися?", але, правду кажучи, таке я робила АЖ ОДИН РАЗ. Хіба своїй мамі так кажу "в лоб", коли вона приїжджає.
3. Не перенавантажувати себе
Розраховувати можливості реально. Нема сил готувати їсти – їмо "шопопало". Дитина хоче уваги – відкладаємо всі справи і бавимось.
Я дивлюся і по тому, як мені зараз хочеться, і не даю собі спуску, особливо, коли відповідальна перед кимось. Вчасно відпочивати дуже важливо. І важливо не брати на себе завдань, які не стягнеш. Іноді добре навчитися відмовляти.
4. Старатися не смітити, складати за собою одразу
Ха-ха-ха? З дитиною нереально? Підтримую! Іграшки не рахуються.
Але от посуд помити можна поки дитина доїдає сніданок, а не чекати, поки назбирається гора і треба буде для того мільйон хвилин.
Не знаю, як на вас, а на мене негативно впливає бардак навколо. І він присутній тепер постійно в нашому домі, від часу ходіння Юсті. Зняла одяг – поклала одразу в шафу. Прийшли з вулиці – взуття в тумбочку. І так далі.
5. Робити паралельно кілька справ
Наприклад, я писала статті в блог, коли годувала доню на ліжку. І досі так роблю. Або читаю щось корисне, шукаю в неті певний товар, замовляю, веду підрахунки. Все паралельно з годуванням, бо для мене це один із моментів зосередитись.
Також ми певний період часу купалися в душі разом, інакше я б ходила брудна. А зараз я умудряюсь в’язати, поки вона хлюпається: стою у ванній і пльоткаю. Або ж можу вилізти з душу швидше і поки доця бавиться качками та шампунями – посушити голову.
Читайте також: Чи потрібен прикорм малюку у 4 місяці
Кілька разів бувало, що я в’язала на вулиці (і в слінгу, і у візочку):
Якщо я їду в центр, то хочу вбити одразу кількох зайців одночасно: і відвезти замовлення, і купити нитки, і зайти на мамівку, і ще щось… Щодня їздити в мене нема змоги, бо це все знову ж таки витрачання дорогоцінного часу (тільки дорога займе 2 години).
А спортом ми займалися вдома з доцею разом (поки в моєму животику не поселилась ще одна людинка). Юстя дуже класно повторювала все під фітнес-ролик з YouTube! Так і час їй приділила, і сідниці підтягнула.
6. Користуватися сном дитини
Знаю, що багато мам рекомендують нічого не робити, поки дитина спить, відпочивати, пити чай і так далі. Особисто я навпаки стараюсь під час снів робити по максимуму те, що вона не дасть мені зробити під час двіжів: я монтую відео, редагую на ноуті статті, знімаю майстер-класи. Перед тим ставлю на плиту варитися обід і шурую. Я завжди продумую дії наперед і визначаю, що за чим треба зробити, аби максимально справ втиснути в певний відрізок життя.
Чай попити я можу поки вона їсть. Так, до слова, їмо ми завжди разом і кожен сам собі (хвала педприкорму!).
7. Обмежити час зависання в смартфоні
Один із найважливіших пунтків, хоч і останній у моєму переліку. Я не одразу до цього дійшла. Але коли кількість переписок на день досягла крайньої межі, то я зрозуміла, що не завжди треба відповідати моментально на кожний білімк месенджера. Що не завжди треба негайно відписати на комент. Що дуже добре відкласти телефон на підвіконня і годину хоча б до нього не підходити. Для початку раз на годину. А не брати в руки щосекунди.
От і все!
Це такі загальні поради. Можливо, в них нічого такого, але вони допомагають залишатися мені задоволеною своєю продуктивністю. Я намагаюсь не вилазити зі шкіри, не заганяти себе в глухий кут. А мєдлєнно і увєрєнно йти до цілей, які маячать перед очима. Які самі собі поставила.
Так, до слова, всі вилазки в люди і виїзди за місто стараюсь планувати заздалегідь, інакше доводиться включати десяту передачу і робити всі справи швидше, аби вивільнити собі кілька днів відпустки. Або наздоганяти опісля, а це означає відставати від графіку і бути засмученою. Тому, як на мене, найкращий вихід – максимально йти за планом, пристосовуючись до потреб дитини.
Але, знову ж таки, самі знаєте, що діти чудово вміють руйнувати заплановане. Тому дуже не розчаровуйтесь, коли щось трішки пішло не так.
Читайте також: Як швидше завагітніти: ефективні рекомендації від лікарів