Як домашні тварини впливають на розвиток дітей

Нещодавно опублікована стаття в журналі BMC Pediatrics, підготовлена спеціалістами з ветеринарії, медицини та психології з США та Великої Британії, аналізує дані з проєкту "Діти 90-х" (ALSPAC). У дослідженні взяли участь близько 14000 дітей, народжених у 1991 – 1992 роках в Ейвоні на південному заході Англії. За дітьми спостерігали до їхнього 18-річчя.

Також на тему Чому люди впевнені у своїй правоті, навіть коли помиляються

Позитивний вплив тварин на дітей

За допомогою багатовимірних регресійних моделей з урахуванням різних факторів дослідники вивчили вплив домашніх тварин, таких як коти, собаки та гризуни, на емоційний стан, поведінку і когнітивний розвиток дітей, їхні мовні навички та академічну успішність. Було виявлено, що найбільш поширеними улюбленцями у дітей до 15 років були коти, але в старшому віці перевагу надавали собакам.

Присутність тварини в сім'ї асоціювалася з більш розвиненими невербальними навичками у дітей у два роки та з кращою мовою у п'ятирічних. Присутність собаки також позитивно впливала на навички читання в шкільному віці. Попередні дослідження також підтверджували, що тварини здатні покращувати мовні навички дітей.

Негативний вплив тварин на дітей

Проте, всупереч очікуванням та іншим дослідженням, вчені не виявили значних переваг від тварин для емоційного і когнітивного розвитку дітей, а також для їхнього навчання. Ба більше, наявність улюбленців корелювало з нижчою успішністю, зокрема з математики, англійської та природничих наук. У дітей восьми років з тваринами вдома була нижча самооцінка шкільних здібностей.

Аналіз також виявив у деяких дітей з тваринами поведінкові проблеми, наприклад, гіперактивність у три роки. Автори припустили, що тут може бути зворотна залежність: батьки дітей з особливостями розвитку частіше заводять улюбленців для підтримки дитини.

На думку дослідників, знання додаткових факторів, таких як причини придбання улюбленця та якість взаємодії дитини з ним, допомогло б глибше зрозуміти вплив тварин на розвиток дітей. Автори сподіваються на проведення нових довгострокових досліджень.