Саме на такому вироку наполягало звинувачення, заявляючи, що дії обвинуваченої підпадають під категорію усвідомленого садизму. Летбі стала четвертою жінкою історії англійського права, засудженою на довічний термін.
Також на тему В Україні заборонили три медпрепарати через смерть пацієнтів у лікарні Дніпра
Найсуворіший вирок
У британській системі є два види довічного вироку. Один передбачає право засудженого на дострокове визволення. Під час оголошення суддя одразу визначає термін, який людина проведе в ув'язненні, перш ніж отримає право на апеляцію.
Другий тип призначається у разі надзвичайного за тяжкістю та громадськими збитками злочину, найчастіше – за серійні вбивства. Засуджений не має права на дострокове звільнення або помилування, це може статися тільки у виняткових обставинах.
Адвокати Летбі ще до оголошення вердикту говорили, що в цій справі не було жодної можливості шукати будь-які пом'якшувальні обставини та розраховувати на поблажливість присяжних. Летбі відмовилася бути присутньою в залі суду під час оголошення вироку.
Прем'єр-міністр Великобританії Ріші Сунак назвав її відмову подивитися в очі рідним своїх жертв ганебним боягузтвом. Він пообіцяв, що уряд внесе поправки до законодавства, які зобов'яжуть засуджених бути присутніми під час вироків. Тим часом суддя Джастіс Госс зачитував своє звернення до засудженої у першій особі, начебто вона була присутня у залі суду.
Життя новонароджених немовлят обірвалися, тільки-но розпочавшись, а життя їхніх рідних назавжди зруйновані. Мотиви твоїх діянь, відомі тільки тобі,
– заявив суддя Госс.
Суддя окремо звернув увагу на особливий цинізм, з яким Люсі Летбі вбила немовля D. В останні хвилини його життя вона разом з іншими медиками брала активну участь у його реанімації, вдаючи, що сподівається на його порятунок.
Як відбувалося вбивство немовлят
Крім сімох вбивств також доведено її провину в замаху на життя ще шести немовлят. Люсі Летбі вчиняла вбивства новонароджених, вводячи їм повітря шприцом, з червня 2015 по червень 2016 року, під час роботи в основній лікарні Національної служби охорони здоров'я в графстві Честер.
Вона також використовувала інші методи, такі як перегодовування і отруєння інсуліном. Деякі колеги Летбі підозрювали її причетність вже після трьох перших смертей: в усіх випадках, коли діти померли, вона була на чергуванні.
Проте адміністрація лікарні спочатку не поставилася до цього серйозно.
Летбі заявила у суді, що невинна. Захист медсестри наполягав, що раптове погіршення здоров'я та смерть немовлят могли статися з природних причин у поєднанні з іншими факторами, зокрема через брак персоналу в лікарні або нездатність забезпечити дітям належний догляд.