Вона має назву SN-401. Дослідження науковці з Університету Вашингтона, США, проводили на гризунах.

Увага Як вчасно розпізнати інсульт і врятувати життя: головні ознаки та причини

Якщо коротко, то після тижня лікування у мишей зменшилися рівні глюкози в крові натще, а також покращився результат глюкозотолерантного тесту. При цьому SN-401 не викликав гіпоглікемії у мишей із нормальними показниками глюкози крові.

Чому препарати від діабету не завжди ефективні

Для лікування діабету другого типу зараз застосовують препарати, що стимулюють секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози, а також збільшують чутливість тканин до інсуліну.

Хоча є десять класів таких препаратів, необхідність у нових сполуках не відпала. Річ у тім, що існуючі препарати не завжди забезпечують адекватний контроль рівнів глюкози, а пацієнти ризикують заробити небезпечну гіпоглікемію.

Передумови до створення нової молекули

Ще на початку цього століття вчені виявили білок SWELL1 і спочатку знали про нього лише те, що він бере участь у диференціації лімфоцитів.

А у 2014 році дослідники зрозуміли, що цей білок є частиною іонного каналу, який проводить сигнальні шляхи у клітині, зокрема, забезпечує ефект інсуліну. Збої в роботі цього іонного каналу не тільки порушують чутливість тканин до інсуліну, але також зменшують секрецію бета-клітинами інсуліну підшлункової залози.

Лише нещодавно дослідники виявили, що у хворих на діабет мишей продукується менше білка SWELL1. Вчені замислилися, чи можна збільшити експресію цього білка фармакологічно.

Що відомо про нову молекулу

Тому вони створили низькомолекулярну речовину SN-401, яка приєднується до іонного каналу SWELL1 та діє як хімічний шаперон – це різноманітна група молекул, яка сприяє посиленню згортання та/або стабільності білків. Він збільшує експресію SWELL1 та його транспортування до мембрани.

Зверніть увагу Вилікували діабет першого типу за 100 днів: результати успішної нанотерапії

Нові ліки випробували на мишах з ожирінням та цукровим діабетом

5 тваринам протягом тижня щодня вводили SN-401, а 6 отримували плацебо. Потім ще 3 тижні спостерігали за їхнім станом.

До кінця цього періоду у мишей, які отримували лікування SN-401, зменшилися рівні глюкози в крові натще, а також покращилися результати глюкозотолерантного та інсулінотолератного тесту у порівнянні з групою контролю.

Крім цього, вчені перевірили, як діє SN-401 на мишах із нормальним рівнем глюкози крові. У таких тварин SN-401 не приводив до гіпоглікемії. Це означає, що швидше за все, він не викликатиме епізодів гіпоглікемії у хворих на діабет.