Вчені розповіли, що головна проблема у боротьбі з раковими стовбуровими клітинами (РСК) полягає в тому, що вони стійкі до хіміє- і променевої терапії. І що вони можуть привести до рецидиву раку в майбутньому.

До теми Вакцина проти раку мозку довела свою ефективність

При цьому їх складно виявити, тому що сучасні методи лікування не здатні точно визначити всі вогнища захворювання.

Але японським вченим вдалося створити гідрогель, який швидко перепрограмує РСК у звичайні стовбурові клітини та дозволяє вивчити базові механізми розвитку онкологічних захворювань.

Ракові стволові клітини – це головна мета для протиракових препаратів, але їх важко ідентифікувати, тому що вони присутні в дуже малих кількостях в ракових тканинах. Розуміння молекулярних механізмів ракових стовбурових клітин відіграє важливу роль в розробці більш ефективних методів лікування раку,
– розповів керівник дослідження, професор Шинья Танака.

Результати випробувань

  • Під час досліджень гідрогель успішно перепрограмував РСК в звичайні стовбурові клітини в 6 різних лініях: раку мозку, матки, легень, товстої кишки, сечового міхура і саркоми.
  • Після того, як ракові клітини помістились в гель, вони почали формувати сферичні структури й продукувати специфічні молекули – маркери ракових стовбурових клітин, такі як SOX2 і Oct¾, відомі як чинники Яманака.
  • На перепрограмування клітин пішло всього 24 години.

Автори експерименту заявили, що цей принцип можна використати для створення реальних препаратів для лікування ракових захворювань.

Це не все: ще одне важливе відкриття

Під час перепрограмування клітин вчені виявили деякі молекулярні механізми, які можуть бути використані в боротьбі з онкологічними захворюваннями. Виявилось, що рецептори кальцієвих каналів і білок остеопонтин необхідні для індукції ракових стовбурових клітин. А ракові клітини мозку пацієнта виробляють рецептори тромбоцитарного фактора росту.

Тож дослідники, використавши молекулярний інгібітор цих рецепторів, зуміли націлитися і повністю знищити ракові стовбурові клітини на імітаційній моделі. Надалі цей підхід можна використати не лише для лікування пухлин, але і для боротьби з потенційними рецидивами.