Що це таке і чому військовим доводиться дуже часто його відчувати, розповів психотерапевт, а нині – військовослужбовець ЗСУ Артем Осипян ексклюзивно для 24 Каналу.
Повне інтерв'ю читайте тут Життя як пастка, свобода – на війні: військовий психолог про синдром постфронтового знецінення
Психотерапевт зауважує, що "постфронтове знецінення – це фактично його неологізм". Але саме через власний досвід він зумів його окреслити.
Після фронту ти сприймаєш поняття "проблема" геть інакше. Якщо ти бачиш, як хтось кудись поспішає і дратується через це – важко сприймати це адекватно, бо ти пам'ятаєш, як ти поспішав, летів на машині, аби не потрапити під обстріл, або як поспішають госпітальєри на евакуацію,
– зазначив Артем Осипян.
Військовий пояснює, що це різне "поспішати". Коли порівнюєш цивільні проблеми з воєнними – цивільні здаються менш важливими.
"Ти ще живеш (психічно) війною і на війні. І цей досвід нерідко перешкоджає в отриманні задоволення у нормальному житті, – додає фахівець.
"Порівняння двох світів"
Саме знецінення виникає зі зрозумілих причин: досвід війни – це досвід виживання. Організмом він сприймається надто цінно і надінтенсивно. Тому знецінення – це результат простого порівняння двох досвідів, двох світів.
Організм та психіка кажуть, що "там" було важливіше все. А тут... А тут якісь дрібниці. Але насправді життя, воно тут. Мало б бути тут. Та у багатьох війна триває так довго, що вже і незрозуміло, де то життя. І яке насправді життя "нормальне",
– наголошує Артем.
Крім того, психотерапевт зауважив, що "постфронтове знецінення" може бути пов'язане з ПТСР, а може і не бути пов'язаним. Оскільки, постравматичний розлад – це трохи про інше. Хоча нерідко люди, травмовані війною, можуть відчувати агресію і тотальне неприйняття "цивільного життя". Воно може здаватися несправжнім, фіктивним.