Сибірка: як небезпечну хворобу перетворили в біологічну зброю

Історія виникнення хвороби

Німецький мікробіолог Роберт Кох є автором так званих постулатів Коха. Це чотири критерії етіології, тобто походження хвороб. Науковець у 19 столітті таким чином виділив збудник сибірки, а ще – туберкульозу.

Зверніть увагу! Яка смертельна небезпека може бути у домашній консервації

Та насправді ця недуга світом гуляла ще задовго до Коха. Вперше її описали у медичних джерелах Індії, і аж у 18 столітті вдалося встановити: сибірка передається від тварини до людини. Найчастіше – під час забою худоби або ж оброблення туш.

У світі цю хворобу називають антракс, що з грецької означає "вугілля". Ця назва вдало характеризує головні ураження недуги: струпи чорного кольору на шкірі. В Україні сибірка має такі назви: телій, гербарець, жабур.

"Сибірська виразка" – це буквально калька з російської, та ще й не надто правильно мовою оригіналу. Лікарі Російської імперії вважали, що ця хвороба поширена лише на території Сибіру. Але це не так: недуга з'являється на всіх континентах.

Як захворювання вражає тварин та людей

Сибірка заражає багато видів травоїдних тварин – таких як вівці, велика рогата худоба та кози. Вони заражаються через ґрунт, забруднений спорами сибірки, що можуть роками залишатися в землі. В скотомогильнику, в дикій природі або ж під під'їздом житлового будинку.

Без лабораторного дослідження дізнатися, чи заражений ґрунт, не можна. Спори бактерій сибірки можуть активуватися, коли поверхня ґрунту порушується. Наприклад, у результаті повені, проливних дощів або зсувів. Захворювання, як правило, з'являється знову, коли внаслідок цих факторів спори потрапляють в шлунок тварини з трави на пасовищах.

Людина може заразитися, якщо з'їсть забруднену спорами їжу: овочі та фрукти, які росли на зараженій землі, або ж м'ясо чи продукти тваринництва, вип'є води або ж вдихне повітря, де бактерія була розпилена чи принесена вітром.

Спори сибірки можуть потрапити в організм людини й через порізи на шкірі

Сибірка поводить себе дуже хитро в людському організмі: спершу бактерія обростає капсулою, яка імітує оболонку імунних клітин, тоді добирається до лімфовузлів. Упродовж цього шляху сибірка виділяє сильні токсини. Вони ж і провокують подальші наслідки, небезпечні для нашого здоров'я.

Форми сибірки: які існують та як лікувати

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб. Існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Нещодавно серед наркоманів Північної Європи виявили ще одну форму сибірської виразки – ін'єкційна. Симптоми іноді нагадують шкірну форму, проте інфекція може перебувати глибоко під шкірою або в м'язі, який отримав ін'єкцію наркотику.

Іноді в хворого може розвинутися сепсис, тобто зараження крові. Усі форми сибірки лікують в медзакладах: хворих ушпиталюють, тоді вводять їм антибіотики.

Випадки небезпечної хвороби Україні

В Україні ця хвороба востаннє з'являлася у жовтні 2018 року. Тоді в Одеській області під час забою худоби шкірну форму антраксу підхопили п'ятеро людей. Дослідження також показали, що сибірка "жила" в м'ясі тварин і ґрунті у дворі, де забивали хвору худобу.

Вже наприкінці жовтня 2019 року сибірку запідозрили в 14-річної мешканки Тернопільщини. Такі думки у лікарів з'явилися через рану темного кольору на ключиці дівчинки. На щастя, цей діагноз не підтвердився.

Біологічні атаки: сибірка та погрози у США

На початку 2000-х у США трапилася вкрай загадкова історія. Незабаром після трагедії 11 вересня в офіси кількох ЗМІ, серед яких NBC та New York Post, та двом сенаторам поштою надійшли листи — і в них були записки з погрозами.

Згодом виявилося, що в листах є ще порошок — і в ньому спори сибірки. П'ять американців були вбиті, а 17 постраждали внаслідок того, що назвали найгіршими біологічними атаками в США.

Листи з погрозами, у яких були спори сибірки

Подальше слідство у справі, яку назвали "Амерітракс", стало одним з найбільших і найскладніших в історії правоохоронних органів. Підозрюваними стали мікробіолог Стівен Хетфіл і вчений, який працював на владу, Брюс Айвінс.

Хетфіл через підозри спецпризначенців втратив роботу, репутацію, але офіційних звинувачень йому таки не висунули. У 2003 році Стівен подав на ФБР до суду. І чотири роки потому бюро виплатило йому компенсацію — майже шість мільйонів доларів.

Мікробіолог Стівен Хетфіл

А ось із Айвінсом історія цікавіша. Він — вчений, член Червоного хреста, сім'янин із двома дітьми, католик. А ще — соціопат та головний підозрюваний у справі "Амерітракс". Полювання за ним поновили тоді, коли Хетфіл перестав бути підозрюваним.

Річ у тім, що у 2001 році невелика кількість спор антраксу потрапила за межі лабораторії, де працював Брюс Айвінс. Він не доповів про це керівництву — за його словами, не хотів стати ініціатором паніки. Натомість самотужки знищив матеріал.

Вчений Брюс Айвінс

Та для ФБР це було достатньою причиною, аби готувати Айвінсу офіційні звинувачення. Вручити підозру йому не встигли. У 2008-му Айвінс покінчив життя самогубством. Його так і не змогли відкачати після передозування знеболювальним. Адвокат вченого запевняв, що до самогубства його довели слідчі.

Як вберегти себе від сибірки

Бонусна порада: уважно перевіряйте листівки, аби часом не підхопити смертельну недугу.