Перше, що важливо усвідомити: проблема виникла не лише у дитини, а й у всієї родини. Навіть якщо дитина справді зробила помилку, це не означає, що їй зараз не страшно або що вона не відчуває провини.
Також на тему Розлучення та розтавання: як пережити болючий досвід
Виклик батьків до школи
З давніх-давен думки педагогів і директорів вважалися незаперечними. Багатьом знайомо, як у дитинстві їх несправедливо звинувачували, а батьки не надавали підтримки. Проте варто пам'ятати, що вчителі та директори – це теж люди зі своїми, часом суб'єктивними поглядами.
У конфлікті можуть бути винні обидві сторони. Судити без розуміння всієї картини означає ризикувати зробити несправедливі висновки. Якщо з самого початку, не розібравшись у ситуації, ми встаємо на бік вчителя чи комісії, то даємо зрозуміти дитині, що вона дійсно винна і не заслуговує на підтримку та розуміння.
Головна мета виклику батьків до школи – це вирішення конфлікту та запобігання його повторенню. Питання полягає в тому, як це краще зробити. Потрібно прагнути конструктивного діалогу та взаєморозуміння, щоб знаходити взаємно прийнятні рішення.
Як поводитись, якщо викликали до школи
Вислухайте. Не намагайтеся відразу знайти правого та винного, вислухайте, що думає про ситуацію ваша дитина. Покажіть, що ваше головне завдання – розібратися із ситуацією, а не карати.
Підтримайте. Покажіть, що батько – це захист і опора дитини, хоч би що трапилося. Школяру може бути дуже страшно, особливо коли на нього тисне авторитетом психологічно стороння та соціально значуща людина. Тримайте рамки та не дозволяйте нікому переходити на особистість.
Не сваріть на людях. Навіть якщо дитина дійсно винна, покажіть їй, що ви не дозволите нікому завдати їй шкоди. Обговорити ситуацію, що виникла, завжди можна вдома, в спокійній і дружній обстановці, де дитина може почуватися більш вільно і розкуто.
Поясніть свої почуття. Емоції мають право на існування, питання лише в тому, як ми їх висловлюємо. Часом провина може сприйматися як моральна зрада і викликати почуття сорому у батьків. Але головне завдання – не висловлювати свої переживання, а пояснити, чому вчинок неправильний і чому ви маєте такі почуття.
Ведіть діалог. Нотаціями батьки навряд чи досягнуть значного успіху. Основне завдання – підштовхнути дитину до міркування: що сталося, чому він вчинив і чому так робити не можна. Інструмент відкритих питань чудово підходить для цього.
Покажіть альтернативу. Обговоріть, які варіанти можна використати, щоб такої ситуації більше не було. Допоможіть молодій особистості, що існують інші методи. Коли батько допомагає дітям обмірковувати їхні дії, він формує свідомість. Усвідомленість убереже дитину від майбутніх помилок, скоєних імпульсивно.
Обговоріть наслідки. Важливо донести, що обмеження – не спосіб помсти чи прояв бурхливих емоцій, а вимушене покарання. Часом батьки справді не хочуть позбавляти радості своєї дитини, але це потрібно. Дитина зрозуміє, чому так не слід робити і що кожна дія має наслідки.
Дозволивши проговорити ситуацію, давши дитині висловити емоції і усвідомити, батьки не тільки доб'ються зміцнення довірчого зв'язку, а й дозволять отримати цінний життєвий досвід, показуючи, що батько за свою дитину горою, що б не сталося.