Чому з'являється посттравматичний стресовий розлад? Що призводить до неврозу? Чи залежить посттравматичний розлад від генетики? Як ПТСР пов'язаний із класичною літературою? І чому цю недугу називають "в'єтнамським синдромом"? Детальніше – у програмі "120/80" на 24 каналі.

Попередній випуск Вдягни шапку, бо буде менінгіт та інші міфи: все про те, як працює наш імунітет

Тривожна кнопка у мозку

За даними МОЗ, приблизно 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події, "у спадок" від стресу отримали і ПТСР.

У нашому мозку є дуже важлива кнопка. Вона називається мигдалеподібне тіло, але я називаю це просто тривожною кнопкою,
– розповіла психологиня Юлія Кунта.

За її словами, коли, наприклад, стається ДТП, насилля, війна і в людини немає досвіду, як з цим справлятися, то "кнопка починає вискакувати". Тоді кора "шукає пояснення", що потрібно зробити, щоб почувати себе в безпеці? Але оскільки вона цього не переживала раніше, то, відповідно, кнопка не може заховатися.

ПТСР – що це?
Посттравматичний стресовий розлад – захворювання не нове, але з новітньою назвою. Існувало воно й раніше, можна припустити – відколи людство еволюціонувало як вид.

Цільова аудиторія

Посттравматичний стресовий розлад – це хронічне порушення психіки після важкої події. І цільова аудиторія недуги – достатньо широка, психічні наслідки можуть отримати:

  • ветерани війни і цивільні мешканці із зони бойових дій;
  • жертви сексуального та фізичного насильства;
  • полонені та жертви катування і торгівлі людьми;
  • жертви сексуального рабства;
  • постраждалі від домашнього насильства;
  • свідки терактів, стихійних лих і жінки, які пережили травматичні пологи.

Відмінність переживань і ПТСР

Очевидно, усі події в нашому житті мають наслідки. Людина втрачає близьких чи роботу, розлучення або припинення довготривалих стосунків, тому тривалий стрес знайомий усім. Але чим переживання відрізняються від посттравматичного стресового розладу? Це надто сильний стрес, і мозок не знає, як із ним боротися.


Посттравматичний синдром – не лише у військових / Фото Василя Федосенка

Тригери – це все, що може змусити людину згадати травматичний досвід, який вона пережила. Наприклад, для деяких людей причиною можуть стати графічні зображення насильства. Менш очевидні речі, зокрема пісні, запахи або навіть кольори, також можуть бути причинами, залежно від травматичного досвіду. Є й низка інших факторів, які свідчать про те, що з людиною не усе гаразд.

Психологиня Юлія Кунта
"Є кілька таких основних симптомів і проявів посттравматичного стресового розладу. Перший з них – це є нав'язливі спогади або інтрузивні спогади. Ми говоримо про те, що ця подія може постійно повторюватися. Що наш мозок нам допомагає і пробує в різний спосіб знову і знову нагадати нам цю подію. Це називається інтрузивний спогад. Ніби людина не хоче про це думати, не має бажання, але він самостійно виринає. І цей погляд зазвичай є яскравішим, ніж звиклий спогад".

Але крім флешбеків є й інші симптоми ПТСР. Наприклад, уникнення людей або ситуацій, які пов'язані із неприємними спогадами. Найчастіше в людей посттравматичний стресовий розлад асоціюється із війною. Перші дослідження недуги починалися саме після збройних конфліктів.

У колективному розумінні цей діагноз пов'язаний зі спадщиною катастрофи у В'єтнамі. Ранні конфлікти породили такі терміни як:

  • "серце солдата";
  • "шок від снарядів";
  • "невроз війни".

Приклади у класичній літературі

Французький дослідник Марк-Антуан Крок вважає, що факт тривожних снів і флешбеків чітко описується у класичній літературі.

А то промчить над шиєю в солдата, — і сниться йому січ і кров ворожа, і заляги, й бої, й клинки іспанські, і келехи глибокі. Враз у вуха забарабанить — і встає солдат, і, зляканий, молитви зо дві буркне — й знов ляже,
– писав Вільям Шекспір ще в XVI столітті.

Дослідження посттравматичних наслідків проводили і після Другої світової, і після В'єтнамської війни. У штатах чимало військових після повернення з фронту зловживали алкоголем чи наркотиками, а 700 тисяч ветеранів – майже чверть усіх солдат, відправлених до В'єтнаму з 1964 по 1973 роки, потребували психологічної допомоги. Вже через 20 років після завершення війни 15% ветеранів мали класичний ПТСР, ще 50 – часткові симптоми розладу.

Виклик для України

Для України посттравматичний стресовий розлад став своєрідним викликом у 2014 році. Тоді розпочалася російсько-українська війна, до якої, здається, не був готовий ніхто.

За словами психологині, у мирному середовищі 7% людей мають посттравматичний стресовий розлад, серед військових – це лише 20%. Ці дослідження проводили серед людей, які переживали травматичні події.


Події 2014 року – виклик для України / Фото EPA

Війна так чи інакше має психологічні наслідки для військовослужбовців, волонтерів, журналістів і мирного населення. Найбільше потрясіння. зрозуміло, викликає побачена смерть. І якщо вчасно не розпізнати симптоми посттравматичного розладу, можуть трапитися і летальні наслідки.

Проговорювати події, ділитися переживаннями, відпочивати від важких спогадів варто не лише військовим, а й цивільним та переселенцям, які перебували у зоні бойових дій. За 6 років війни ситуація із постраждалими, зрозуміло, змінилася у кращий бік.

З розладом можна жити

Із посттравматичним розладом можна жити. Основне – вчасно діагностувати проблему і почати терапію. Є декілька протоколів лікування ПТСР, але жоден із них не є універсальним. Тобто для кожної людини треба обирати спеціальні підхід і ліки.

Що потрібно робити

Людині, яка має ПТСР, потрібно дати відчуття безпеки, зокрема обійняти її, встановити з нею контакт. Але у жодному випадку не варто займатися "психологічним" лікуванням. Пам'ятайте: діагноз може ставити лише лікар. Тож якщо після пережитої травми турбують флешбеки, погані сни чи панічні атаки – найкраще звернутися за допомогою. Також після війни неабияк допомагає і соціалізація – улюблена справа чи хобі.


Спілкування рятує від ПТСР / Фото Getty Images

З початку нападу Росії на Україну на території Донецької та Луганської областей загинуло 240 дітей, ще понад 50 зникли безвісти. Ще до пів тисячі дітлахів отримали поранення і травми. Їм війна теж завдає психологічних ран. Але дитяча психіка потребує захисту не лише на фронті. А й у звичному житті, де небезпека чатує просто у домі.

Наслідки домашнього насильства

Від домашнього насильства так чи інакше страждає кожна 5-а українська жінка. Але як і чоловіки, вони не поспішають звертатися до правоохоронців за допомогою: про захист просять лише 10% постраждалих.

Домашнє насильство – одна із причин розвитку посттравматичного стресового розладу. Наслідки – це недовіра до всіх навколо, відчуття сорому і провини, зневіра в собі, надто низька самооцінка. І з такими симптомами живуть не лише жінки, як могло здатися, на перший погляд. Загалом розрізняють 4 види домашнього насильства:

  • психологічне – маніпуляції, ігнорування, образи;
  • економічне – заборона можливості працювати, фінансові утиски, потреба у звітуванні;
  • сексуальне – не лише зґвалтування як таке, а також про примус до статевого акту чоловіком дружини або ж навпаки. ;
  • фізичне – завдання фізичної шкоди.

На зміни психіки та поведінки впливає не лише бути побитим чи побитою, ображеним чи ображеною. Маленькі діти, які спостерігають за домашнім насиллям, згодом переймають цю поведінку від батьків.

Експертка з питань розбудови муніципальної системи протидії домашньому насильству Яна Пекун
"Взагалі у світі існує таке поняття як феномен соціальної естафети. Це коли дитина проживає в сім'ї, де відбуваються ті чи інші види насильства, які нею починають за замовчуванням трактуватися як норма моделі сімейної поведінки. І коли вона виростає, вона властива відтворювати її у своєму дорослому житті, не ідентифікуючи себе як постраждала особа, або особа, яка чинить домашнє насильство".

Що робити у випадку домашнього насильства

За словами Яни Пекун, якщо це серйозне домашнє насильство, яке завдає фізичної, моральної шкоди, треба викликати поліцію. Якщо це психологічне насильство, потрібно зателефонувати на гарячу лінію, для підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства і отримати безкоштовну кризову ситуацію. В організації експерти пояснять, що робити далі.

Як розпізнати ПТСР

Психологиня Кунта відзначила, що ПТСР можна розпізнати за відстороненістю погляду. "Коли людина переживає страх або відчуття небезпеки, то вона має певну поведінку: тримається осторонь, насторожено дивиться на всіх, приглядається до ситуації. Може забиватися в куток або триматися до стінки, щоби мати хоч якусь опору, на яку спертися. Найпоширеніша поведінка – це уникнення людей", – додала експертка.

Варто прочитати В Росії п'яна мати жорстоко побила сина, бо її викликали до школи: відео 18+

Вчені також зазначили, що ПТСР може розвиватися внаслідок генетики: спадковість додає до 40% ризику пережити травму з великої літери важко.

Більше – дивіться у відео програми.