На всі ці та багато інших актуальних для кожного питань дає відповіді один із найпопулярніших у світі безкоштовних навчальних курсів — "Наука повсякденного мислення". В західних університетах ця дисципліна включена в навчальну програму, а вміння мислити критично на економічному форумі в Давосі назвали однією з найважливіших навичок 2020 року. В Україні цій науці, на жаль, приділяють менше уваги.
Освітня онлайн-платформа Prometheus та БФ "Фонд Випускників України" переклали на українську мову легендарний курс Університету Квінсленда, і з листопада 2016-го року більше 17000 українців розпочали навчання для самовдосконалення і зваженого прийняття рішень. Зручність курсу у тому, що вчитись можна безкоштовно, будь-коли (основне – наявність комп'ютера та інтернету) і будь-кому (від школярів до пенсіонерів, незалежно від освіти чи професійних навичок). Основне – бажання та зацікавленість.
Нещодавно на Prometheus оприлюднили матеріали заключної частини курсу, тож для "першопрохідців" "Науку повсякденного мислення" можна вважати пройденою. Не стала винятком і я – протягом двох місяців щотижня я витрачала годину чи дві, вивчала матеріали, дізнаючись щось нове епізод за епізодом. У цьому блозі будуть опубліковані лише фрагменти з навчальної програми, суб’єктивний конспект та цитати, а також рекомендації щодо успішного проходження навчання, тому наполегливо рекомендую читачам пройти повноцінний курс тут.
Ілюзії: "Курити марихуану – весело?"
Наш мозок схильний чути те, що очікує почути. Завдяки відповідним "налаштуванням" розуму, ми автоматично починаємо виділяти очікуване та ігнорувати все решта. Яскравим прикладом стали деякі пісні, які при зворотному програванні, начебто, несуть в собі послання до самогубства, розпусти чи любові до сатани. Існує думка, що такі зашифровані послання впливають на підсвідомість і спонукають виконувати заклики. Так, якщо прокрутити пісню Queen "Another one bites the dust" можна почути, що курити марихуану – весело (It's fun to smoke marijuana).
А пісня Led Zeppelin "Stairway to heaven" начебто приховує послання до "милого Cатани".
В рамках курсу детально розбирають це явище на прикладі судового процесу над гуртом Judas Priest у вісімдесятих. Приховані послання у їхніх піснях звинувачували у спонуканні підлітків до наркотиків та самогубства. Після проведених досліджень виявилось, що люди при зворотному програванні здатні розрізнити лише мову та стать того, чий голос звучить у записі. Також вдається відрізнити голоси різних осіб, але не розібрати сам текст чи інтонацію (ствердження це чи питання). Одним із речень, відтворених задом наперед в рамках експерименту, було "Ісус любить мене. Я це знаю", — та люди не змогли сказати, порнографічне воно чи християнське.
Таким чином, можна придумати беззмістовним звукам особливу суть, яку почує кожен, але лише після того, як йому вкажуть що почути.
Це пов’язано із природою органів чуття і такі ілюзії трапляються не лише зі слухом, а й зором, іноді з нюхом і смаком. Наприклад, ми бачимо обличчя там, де їх і близько бути не може, будь-то Діва Марія на тості (який, до слова, продали за $28000), обличчя на Марсі чи на кактусі.
Більше облич в неочікуваних місцях можна знайти на facesinplaces.
Ключові думки:
Усі люди думають, що світ саме такий, яким вони його сприймають. Але це не зовсім так.
Пам'ять — не відеокамера, а реконструкція. На неї впливає весь наш досвід (інколи це речі, що трапилися у різний час і в різному місці). Саме так, суб’єктивно, будуються наші спогади.
Пізнай себе: я – краща за посередність?
Всі ми схильні бачити себе у кращому світлі, тому що нам подобається думати, що наш рівень – вище середнього. Практично у всьому. Так, зі 100 опитаних водіїв лише один вказав свій рівень як нижчий за середній, хоча насправді таких серед сотні було аж 49. Це спричиняє оману планування, коли ми, наприклад, беремо у відпустку три книги, а в результаті читаємо лише декілька розділів із першої. Те ж стосується критичних ситуацій, коли ми не підіймаємось до рівня своїх очікувань, а падаємо до рівня своєї підготовки.
Неправильне передбачення поведінки працює як у відношенні до нас самих, так і до інших людей. Для того, аби визначити чи підійде вам кандидат на вакансію, малоефективно просто провести з ним співбесіду, оскільки, перечитавши резюме і сформувавши свою думку ще до зустрічі, ви задаватимете не ті питання (хіба що співбесіда стандартизована).
Існує думка, що багатьма нашими рішеннями та судженнями керує підсвідомість. Так, наприклад, із чотирьох пар однакових шкарпеток більшість вибирає пару, яка лежала останньою праворуч, і пояснює своє рішення чим завгодно (кращий колір, якість тощо), тільки не тим, що вони просто лежали праворуч. Нам не хочеться вірити, що інколи за вибором стоїть несвідома причина.
Ключові думки:
Найкращий показник майбутньої поведінки – це поведінка в минулому. Корисно розглянути, за певними критеріями, людину в минулому. Байдуже – чи працівника ви шукаєте, чи сусіда по кімнаті.
Люди в нібито несприятливих умовах настільки ж щасливі, як і люди в нібито сприятливих умовах.
Інтуїція і раціональність: чи треба 10 000 годин щоб стати у чомусь експертом?
Психолог Деніел Канеман, лауреат Нобелівської премії з економіки, вважає, що для експертності у будь-якій сфері не обов’язково "вкладати" 10 000 годин праці, адже для кожного ця цифра індивідуальна.
Більш важливо дізнатись, як виконувати завдання та багато практикуватись, отримуючи фідбек. Канеман переконаний, що скоротити шлях до рівня експерта можна хіба що завдяки влучним порадам – куди саме спрямовувати більше зусиль. Якість мислення, на думку психолога, сильно покращити не вдасться, але якщо обрати декілька доволі конкретних речей, які ви хочете в собі виправити чи вдосконалити, то ця праця не буде марною.
Ключові думки:
Поняття універсального знання чи універсального вирішення всіх проблем – неправдоподібне.
Вчимося вчитись: як ефективно запам’ятовувати нове?
Існує поширена думка, що підкреслювання у тексті допомагає запам’ятовуванню. Але наука каже, що саме по собі підкреслення не дає практично жодного ефекту. Те ж саме й зі зубрінням: коли студент намагається завчити матеріал в ніч до іспиту, то, звісно, може здати тест успішно, але у цьому методі є вагомий недолік – зубріння не гарантує запам’ятовування інформації на тривалий час. Отже, більшість зазубреної інформації забудеться настільки швидко, що не встигне пройти і тижня.
А як же тоді вчитись? Якщо ваша мета – не лише здати тест, а справді вивчити якусь інформацію, то найкращим способом буде відтворювати її.
- По-перше, оптимально починати вивчати матеріал завчасно, "порційно" розподіляючи інформацію в часі та не застрягаючи на вивченні одного протягом багатьох годин.
- По-друге, перевіряти себе варто не перечитуючи підкреслене, а переповідаючи. Можна закривати рукою підкреслені фрагменти та описувати суть своїми словами чи користуватись картками для запам’ятовування, на кшталт тих, які часто використовуються для вивчення нової мови.
- По-третє, для того, щоб нова інформація краще засвоювалась, її потрібно пов’язувати із чимось, що ви вже знаєте (знаходити їй застосування в іншій сфері, тощо)
- По-четверте, слід усвідомлювати, що легкість сприйняття не дорівнює засвоєнню. Якщо вам здається що все дуже просто – це вже сигнал про тривогу. Не варто думати, що простота розуміння допоможе запам'ятати. Краще спробуйте відтворити цю начебто засвоєну інформацію через деякий час, аби перевірити себе.
Ключові думки:
Чим більше приділяти часу вивченню й закріпленню і користуватися методом відтворення – тим довше інформація залишатиметься в пам’яті.
Те, що потребує більших зусиль, більше спонукає до успіху у виконанні.
Чим більше ви вже знаєте – тим більше ви здатні вивчити. Чим більше у вас знань із певної галузі – тим частіше і тісніше вони переплітаються.
Експеримент: орел чи решка?
Люди хибно вважають, що випадковості не такі вже й випадкові. Ми схильні бачити підтвердження своїх переконань і не помічати те, що їм суперечить. Тому в декого з нас є, наприклад, щасливі шкарпетки чи свої ритуали на кшталт постукування по дереву, "щоб не наврочити".
Деякі користувачі Apple звинувачували компанію у тому, що їхня випадкова "перемішка" пісень "зовсім не випадкова", шукаючи прихований зміст у плейлисті з декількома піснями одного виконавця поспіль. Тому Apple зробила випадкову перемішку менш випадковою, налаштовуваною, і скарги припинились.
Яскравим прикладом того, як неправильно наш розум оцінює випадковості, може бути просте підкидання монети. Ми схильні припускати, що монета може впасти однією і тією ж стороною 2-3 рази, але послідовність у 5-6 разів видається малоймовірною. Звісно, у випадку з великою кількістю підкидань, результат буде близьким до 50/50, але в рамках малої вибірки цей закон не завжди діє. Монета може впасти решкою 6 разів, і думати, що після цього вже точно слід чекати випадіння орла – помилкове. Адже у монети немає пам’яті і на кожне наступне підкидання не впливає попередній результат. Детальніші розрахунки можна знайти тут.
На малюнку зображені 3 варіанти результатів ста підкидань монети. Як думаєте, який з них відповідає справжній випадковості, а який – випадковості, придуманій людиною? Відповідь вказана білим шрифтом під картинкою. Щоб побачити її, виділіть рядок за допомогою курсора.
В – випадковість, С – людське уявлення випадковості.
Ключові думки:
Найкращий спосіб перевірити свої гіпотези – спланувати та провести експеримент. Науковий підхід відіграє важливу роль у всьому, що ми робимо.
Дізнаємося причини: чому моя бабця вірить в НЛО?
Наука – це не лише парафія людей у білих халатах. Ми схильні пов’язувати події з незалежними від них результатами і вірити у цей помилковий зв'язок. Як тільки паралелі між непов'язаними подіями проведені, то позбутись їх неймовірно складно. Змінити свою думку важко через "амнезію походження судження" – нам часто важко пригадати, чому ми віримо у ті чи інші речі. А також тому, що нові суперечливі докази важко узгодити із вже існуючим особистим досвідом. Переконати когось у неправоті складно, але можливо. Спробуйте на комусь при нагоді.
Ось 6 запитань, які допоможуть в роботі над зміною своєї чи чиєїсь думки:
- У що я вірю?
- Наскільки обґрунтоване твердження, якого я дотримуюсь?
- Наскільки переконливі докази? Вони базуються на результатах експериментів чи моєму досвіді? Наскільки докази достовірні?
- Чи справді надані докази дуже суперечать тому, у що я вірю?
- Які б докази мене переконали?
- Чого мені коштуватиме дотримання своєї думки?
Ключові думки:
Варто уникати причинної помилки, приписуючи подіям хибний зв’язок.
Найрозумніші люди завжди готові визнати, що чогось не знають та цікавляться багатьма різними речами.
Твердження про надприродне: ворожка сказала мені правду?
Суб’єктивно, це найкращий і найвеселіший епізод курсу.
Західна медицина побудована на принципі спостерігання того, що станеться, після того, як це вже сталося, замість того, щоб перемотати час назад, на початок процесу виснаження. Нелінійний ефект, коли ви починаєте розбиратися з причиною травми, що призвела до енергетичного виснаження, починає підтверджувати ситуацію теперішнього часу, що є нісенітницею, бо система вже виснажена. Насправді такий підхід фантомно згортає час і простір причинної точки і починає сам себе відтворювати, що зовсім не лінійно.
Схоже на божевілля? О так, у цих словах важко знайти зміст, але звучить дуже епічно :) Коли вам говорять схожу нісенітницю, просіть пояснень доти, доки не вловите думку.
Більшість оманливих практик лише запускають певні психологічні механізми. Так, зазвичай, ворожки говорять дуже розмиті передбачення та характерики, які підходять більшості людей, а сумнівні лікарі перечислюють низку імовірних симтомів (від браку сил та поганого сну до астми та проблем із серцем). Звісно, щось із сказаного, найімовірніше, буде про вас. А коли щось із передбаченого збувається, то ми починаємо пов’язувати це із пророцтвом, забуваючи про низку передбачень, які не збулись.
Також у передбаченні, як і сумнівному лікуванні, рідко озвучують конкретні терміни. Коли станеться пожежа? Сьогодні чи через 30 років? Коли захворіє хтось із близьких? Не маючи точного часу, рано чи пізно ці речі можуть трапитись лише тому, що це доволі імовірно, а не тому, що таким було пророцтво.
Те ж і з невезінням. Дорогу перебіг чорний кіт і все пішло нашкереберть? А скільки разів все йшло нашкереберть і без чорного кота? Телефон завжди дзвонить, коли ви в душі? А скільки разів було, що він дзвонив коли ви не в душі? Скільки разів ви були в душі і він не дзвонив? Цього ми вже не помічаємо.
Люди схильні погано оцінювати імовірності. Наприклад, як думаєте, який шанс, що на вечірці, де присутні 23 людини, у двох з них день народження в однаковий день? 50%! Навіть при такій малій вибірці, шанс становитиме 50 на 50. Неочікувано, правда? Це тому, що ми починаємо шукати відповідь, опираючись на свій досвід. У кого мій день народження? 29 липня? Для того, щоб знайти когось із моїм днем народження потрібно 253 людини. Але, якщо дивитись на будь-яких двох людей з 23 на вечірці, то шанси збігу значно збільшаться. Більше про парадокс днів народження тут.
Ключові думки:
Ми усі ірраціональні. Не вірте у власну раціональність.
Хибно думати, що люди, які вірять у паранормальне – дурні. Дослідження говорять, що немає жодного зв’язку між рівнем IQ і вірою у паранормальне.
Багатоваріантність результату, розмиті часові рамки та інша невизначеність збільшує імовірність, що ви повірите псевдопророкам чи лікарям.
Твердження про здоров’я: плацебо та шкідливе ГМО
Ефект плацебо найчастіше можна помітити в лікуванні особистісних симптомів, які важко чи неможливо дослідити (наприклад, лікування депресії та знеболювання). Пацієнт просто каже, що почувається краще. Якщо ж застосовувати плацебо у випадках з хворобами на кшталт астми, то ефект практично не спостерігається.
Для того, аби переконатись у дієвості ліків чи, особливо, народної медицини, варто дослідити питання. Існує хороший англомовний сайт, бібліотека Кокрейна, де зібрано чимало даних про дослідження різних методів лікування. Наданої інформації часто достатньо аби переконатись у дієвості чи недієвості певних препаратів та методик. Є ще один корисний сайт під назвою “Яка шкода?”, де описані приклади негативних (зокрема, летальних) наслідків віри в альтернативну медицину, апокаліпсис чи екзорцизм.
З народними та альтернативними методами лікування розібрались. Та хибні твердження часто звучать і щодо іншої складової нашого здоров'я – харчування. Так, колись мікрохвильові печі вважали радіоактивними і боялись купувати, тощо. Схоже сьогодні спостерігається стосовно генномодифікованих продуктів. Хоча думку, що такі продукти шкідливі, не вдалось підтвердити науковими дослідженнями, люди часто вірять у шкідливість ГМО, покладаючись на сумнівні чутки. Якщо розглянути ситуацію критично, то більша імовірність шкідливості саме "природних" продуктів, оскільки якість генномодифікової їжі значно ретельніше тестують.
Ключові думки:
Не варто намагатися застосовувати науку всюди, бо так нічого за життя і не зробите. Але якщо для вас щось важливе – використайте науковий підхід чи хоча б спирайтеся на факти.
Люди схильні до спротиву нововведенням, якщо вважають їх небезпечними.
Побутує думка, що старі речі завжди кращі, бо вони старі. Ні, вони лише старі, але аж ніяк не кращі.
Прикладне мислення: кінь, що знав математику
На початку 20-го століття в Німеччині жив розумний кінь з кличкою Ганс, який начебто вмів рахувати чи відповідати на задані йому питання. Його дресирувальник до останнього думав, що кінь щоразу відповідає правильно, тому що справді знає математику та інші відповіді, поки психолог Оскар Пфунгст не взявся дослідити ці неймовірні здібності. Виявилось, що кінь відповідає правильно лише тоді, коли хтось з людей поруч знає правильну відповідь. Тобто, Ганс навчився не рахувати, а розпізнавати "мову тіла" та емоції людей. "Ефект Розумного Ганса" став вагомим кроком для психології, відкривши науковцям факт, що за умови знання правильної відповіді, людина мимоволі подає сигнали про їхню правильність. Ці сигнали можна придусити, але не позбутись їх повністю.
Після відкриття "Ефекту розумного Ганса", для експериментів почали застосовувати так званий "сліпий" метод. Іншими словами, щоб експериментатор не викривляв свої висновки під час проведення експерименту, очікуваний результат йому не повідомляють. Саме так працюють криміналісти: не знаючи, якою має бути відповідь, експерт опирається лише на науковий метод, а не на свої очікування чи упередження. Те ж і з викладачами, які часто перевіряють тести своїх учнів, не знаючи хто саме їх складав.
Ключові думки:
Будьте скептичними настільки, щоб вимагати доказів.
Якщо чекати від дітей більшого, то вони й орієнтуватимуться на більше. Принаймні спробують. Чим вищі ваші очікування – тим кращі результати і більша продуктивність.
В деяких ситуаціях, відгородження від небажаної інформації може виявитися найкращим шляхом для прийняття рішення.
Розберемося в ситуації: збрехав одного разу – збреше ще раз
Ми схильні переоцінювати вплив рис характеру і не помічати обставин, у яких діє людина. Отже, якщо людина чесна у чомусь одному, то скоріш за все не збреше й в іншому. І навпаки, ми думаємо, що той, хто збрехав нам один раз чи двічі, обов’язково при нагоді зробить це ще раз. Це твердження не зовсім правильне.
Можна спрогнозувати, чи буде людина чесною у певному питанні за певних обставин, але це не гарантує, що вона так само поведе себе за інших умов. Тому в рамках курсу радять зосереджуватись саме на ситуації і констексті, а не людині, яка в них опинилась.
Коли хтось "підрізає" наше авто на дорозі, ми мимоволі думаємо щось на кшталт "От козел! Це ж треба бути таким ідіотом". Але коли самі робимо схожі речі, то виправдовуємо себе обставинами: "Я спізнююсь на важливу зустріч"; "Якщо я сьогодні запізнюсь на роботу, мене звільнять"; "У мене невдалий день і я дуже зла, тому хочу добратись додому якнайшвидше"... Ми не помічаємо ситуаційних чинників, які діють на інших і ототожнюємо поведінку з їхніми рисами характеру, що неправильно.
Так само, коли хтось із нами не погоджується, ми частіше думаємо, що проблема саме в ньому, а не в нас самих, чи у ситуації, в якій ми опинилися і через яку у нас виникли суперечності.
Цей епізод курсу найбільш корисний та "прикладний", але щоб сповна зрозуміти до чого ведуть лектори, слід обзроїтись вже набутими знаннями з попередніх уроків.
Ключові думки:
Ми пов’язуємо поведінку і вчинки людей із їхніми особистісними рисами, характером. Але свої вчинки ми виправдовуємо обставинами, в яких опинилися.
Це суперечливо звучить, але у прогнозуванні краще допоможе знання ситуації та її контексту.
Люди часто пристають до думки групи, бо не хочуть виділятися, чи вважають, що ті люди знають щось, що невідомо їм.
Курс "Наука повсякденного мислення" сформований "на совість": теми підібрані у хорошій логічній послідовності, а приклади справді неймовіно цікаві. Відео для кожного уроку знімали у різних локаціях, а деякі ключові думки повторюються в різних варіаціях протягом всього курсу. Інформація подається просто та зрозуміло, але слід пам’ятати, що це лише оманливі сигнали – потрібно докласти зусиль і переконатись у її засвоєнні. Світ справді складний і неоднозначний – ми відчуваємо це щодня. Ми справді доволі мало знаємо про те, як працює наше мислення і уроки по вдосконаленню, більшою чи меншою мірою, будуть корисними кожному.
5 порад щодо покращення посвякденного мислення, які давали науковці та експерти впродовж курсу
Потрібно усвідомити, що ми знаємо значно менше, ніж вважаємо. Люди, які думають, що знають усе, майже завжди помиляються.
Томас Ґіловіч
Якщо спогади точні, детальні і забарвлені емоціями – це ще не означає, що вони справжні. В цьому не можна впевнитися без підтвердження зі сторони.
Елізабет Лофтус
Не читайте лише те, що робить вас щасливим, бо там поділяють вашу думку. Киньте собі виклик, вийшовши за межі цього.
Стівен Левандовський
Виконуйте вправи, добре харчуйтеся, висипайтесь. Не знаю, що про це кажуть результати моїх досліджень. У книзі Канемана "Думати швидко і повільно" він наводить приклади, коли швидке прийняття рішення призводить до проблем, але також наводить приклади, де воно допомагає їх уникнути, повільне обдумування там не допомогло б. Це не панацея.
Джон Вокі
Здебільшого люди чіпляються за свої надії, бажання та мрії і вважають, що колись вони здійсняться і без значного докладання зусиль. Часто саме на цьому ґрунтуються вірування у надприродне і це є основною ідеєю книжок про самодопомогу. Психологія вчить нас, що для досягнення успіху потрібно докладати значних зусиль. Якщо говорити про мислення – для його покращення потрібен час і зусилля. Коротких шляхів немає.
Річард Вайзмен
5 порад для успішного завершення курсу
- Налаштуйтесь на щотижневу роботу над над уроком (курс сформований саме так неспроста). Не рекомендую проходити декілька епізодів за малий проміжок часу (засвоїться набагато менше інформації), так само як робити велику перерву між ними (найімовірніше, так ви лише закинете своє навчання).
- Не відкладайте тести після кожного з епізодів на потім, не бійтесь помилятись.
- Користуйтесь рекомендованою додатковою інформацією (принаймні щодо тем, які вам цікаві).
- Говоріть про свої знання іншим, діліться висновками, переповідайте приклади. Так ви не лише розповісте комусь корисне, але й допоможете собі краще засвоїти інформацію та перевірити, чи можете користуватись нею на практиці.
- Користуйтесь набутими знаннями. Одного лише проходження курсу мало. Робота над критичним мисленням вимагає зусиль. Вперед! :)
"Шукайте докази. Якщо ви завжди робили щось певним чином – це не означає, що це правильно. Сумнівайтеся у тому, що вам кажуть і в тому, у що вірите".