Джерело: PNAS

Дослідники з Університету Макгілла вперше виявили один із можливих механізмів, який сприяє здатності діетиламіду лізергінової кислоти (ЛСД) збільшувати соціальну взаємодію.

До теми Речовина з марихуани здатна знищувати бактерії, які викликають смертельні хвороби

Впродовж 7 днів мишам вводили низьку дозу ЛСД. Комунікабельність гризунів помітно зросла.

Вчені пояснюють, що підвищена комунікабельність виникає через те, що LSD активує серотонінові 5-НТ2А-рецептори та AMPA-рецептори. Останні належать до глутаматних рецепторів, які є головними збудниками нейромедіаторів мозку. Окрім того, вони активують клітинний білок, який називається mTORC 1.

Ці 3 фактори сприяють соціальній взаємодії у мишей, що є рівнозначним співпереживанню та соціальній поведінці у людей,
– розповів перший автор дослідження Даніло Де Грегоріо.

Дослідники зазначили, що головним результатом їхньої роботи є здатність описати основний механізм поведінкового ефекту, який призводить до посилення емпатії, більшого зв'язку зі світом та відчуттям себе частиною великої громади внаслідок вживання ЛСД. Принаймні у гризунів.

Той факт, що ЛСД пов'язує рецептор 5-HT2A, був відомий раніше. Новизна цього дослідження полягає в тому, що просоціальні ефекти ЛСД активують рецептори 5-HT2, які активують збудливі синапси рецептора AMPA та білковий комплекс mTORC1. А він, як було доведено, нерегульований при захворюваннях із соціальним дефіцитом, таких як розлад аутистичного спектра,
– додав співавтор дослідження Наум Соненберг.

Виявивши, що ЛСД посилює соціальну взаємодію у мишей, дослідники сподіваються продовжити свою роботу та перевірити здатність ЛСД у лікування дефіцитів поведінки, які спостерігаються в людських патологіях, таких як розлади аутистичного спектра та соціальні тривожні розлади.

Вчені хочуть дослідити, чи можуть мікродози ЛСД мати подібний ефект у людей й чи може це бути безпечним терапевтичним варіантом.

Соціальна взаємодія є фундаментальною характеристикою людської поведінки. Ці галюциногенні сполуки, які при низьких дозах здатні підвищити комунікабельність, можуть допомогти краще зрозуміти фармакологію та нейробіологію соціальної поведінки й, зрештою, відкрити нові та безпечніші препарати для лікування психічних розладів,
– додала авторка дослідження Габріелла Гоббі.