Чи справді жуйка корисна для здоров'я зубів

Люди жували жуйку задовго до їхньої появи на касах супермаркету. Греки жували смолу мастикового дерева, мая надавали перевагу тягучці з саподилового дерева, а корінні американці жували ялинову смолу: цією звичкою, до речі, вони заразили європейців.

Також на тему Зламався зуб – як діяти: покрокова інструкція, яка заощадить час та гроші

Як жуйка допомагає боротись з карієсом

Сьогоднішні жувальні гумки ліплять із синтетичних матеріалів: еластомерів, смол та восків у різних пропорціях, додаючи ароматизатори, барвники та підсолоджувачі. Їхня користь у тому, що вони допомагають виробляти більше слини. Слина – природний захист рота від кислот, продукту життєдіяльності бактерій, що залишилися у роті після їжі. Вони утворюють тонку плівку на зубах, повільно в'їдаються в них і руйнують.

Сама по собі жуйка не врятує зуби. Але якщо дотримуватися й іншої гігієни рота: чистити зуби двічі на день пастою з фтором і жувати жуйку між прийомами їжі, тоді вона хороша помічниця. Ідеальний варіант – ще додати чистку зубною ниткою щодня. Наші пращури не мали пасти з фтором, тому вони жували смоли, знову і знову ініціюючи утворення слини.

Без жуйки у людини виробляється приблизно 0,3 – 0,4 мілілітра слини на хвилину. Цього замало, щоб нейтралізувати бактерії за 20 хвилин, знадобиться мінімум година. Жуйка посилює слиновиділення в 10 – 12 разів.

Інші бонуси жуйки

Жуйка не тільки добре захищає від карієсу, але й допомагає при сухості в роті та неприємному запаху. Тому її можна пожувати і після сну. Жодного гастриту та виразки через виділення кислоти в порожній шлунок не буде. Дослідження показують, що навіть година жування гумки не значно впливає на кількість шлункового соку.

Жування жуйки може зменшити симптоми у людей з гастроезофагеальним або ларингофарингеальним рефлюксами. У першому випадку вміст шлунка потрапляє у стравохід, у другому – у горло.

Жувальна гумка з цукром посилює і без того кислотне середовище в роті і не захищає від карієсу, а навпаки стимулює його . Ступінь шкоди залежить від кількості цукру в гумці, тривалості та частоти жування.