Вакцину розробили вчені з американського Національного інституту алергії та інфекційних захворювань за участю фахівців з компанії Moderna (NIAID). Випробування препарату на тваринах виявились успішними.

Увага Тривожні розлади: чому найчастіше виникають, як їх вчасно діагностувати й подолати

Макаки, ​​які отримали препарат, демонстрували майже на 80% менший ризик зараження, ніж нещеплені. Досліди на мишах показали, що пари ін'єкцій препарату достатньо для появи у них нейтралізувальних антитіл.

Як працює вакцина

Експериментальна вакцина створена та діє так само, як її РНК-вакцина проти коронавірусу. Частинки вакцини доставляють до клітин організму молекули матричної РНК, які кодують білок вірусу. Клітини у місці уколу починають його виробляти, викликаючи реакцію імунної системи. У вакцині проти ВІЛ використовують 2 важливі для цього вірусу білки — Env і Gag.

Автори зауважили, що, на відміну від багатьох минулих аналогічних розробок, їхня вакцина веде до синтезу в організмі Env-білка, що практично не відрізняється від форми, в якій він існує в оболонці справжнього вірусу. Це робить імунний захист більш надійним.

Подробиці дослідження на макаках

  • Декілька груп макак отримували перший укол, а далі впродовж року серію "бустерних", які містили мРНК білків Env і Gag різних штамів ВІЛ. Це мало стимулювати імунітет до вироблення більш "універсальних" антитіл, які здатні захистити від широкого набору різновидів вірусу.
  • Серйозних побічних ефектів після уколу не було.
  • До 58-го тижня у всіх вакцинованих тварин з'явилися антитіла, які "у пробірці" успішно нейтралізували представників 12 штамів ВІЛ. Також у макак спостерігалася потужну відповідь з боку Т-клітин, показуючи, що ті навчилися пізнавати вірус для атаки.
  • Починаючи з 60-го тижня тварин піддавали дії інфекції, щотижня вводячи модифікований вірус імунодефіциту приматів та людини (Simian-Human Immunodeficiency Virus, SHIV). Самим ВІЛ примати не заражаються, тож для таких досліджень було отримано свого роду "гібрид" між людським вірусом і його близьким родичем (SIV), що вражає диких приматів.

Результати досить обнадійливі

Після 13 тижня 2 з 7 піддослідних макак залишилися незараженими. У решти зараження почалося, але пізніше, ніж це зазвичай відбувається з нещепленими тваринами – в середньому на восьмому тижні, а не на третьому. Це показує, що імунітет таких тварин досить довго справлявся з атаками вірусу і програв не відразу.