Посеред 1850 років погляд на жінок в науці та медицині почав змінюватися. Хоч ще досить довгий час жінки продовжуватимуть боротьбу за те, аби їх насправді вважали рівними чоловікам.
До теми Дискримінація жінок досі невидима: організаторка Маршу жінок про мету акції, 8 березня і сексизм
10 жінок, які зробили вагомий внесок в розвиток медицини
Метродора (III або IV століття)
Грецька лікарка, яка написала текст "Про хвороби й лікування жінок". Це найстаріший медичний текст, написаний жінкою. Примітно, що він не включав інформацію про акушерство та вивчення пологів. Це досить нетипово для тих часів, адже в медицині жінки були обмежені лише гінекологією та акушерством. Метродора охопила всі галузі медицини, пов'язані з жінками та розробила різні методи лікування і хірургії, революційні на той час.
Метродора / Фото exploringyourmind.com
Елізабет Блеквелл (1821 – 1910)
Елізабет Блеквелл стала першою жінкою, яка отримала ступінь докторки медицини в США. Зіткнувшись з відмовою у декількох університетах, в 1847 році Блеквелл нарешті прийняли у Женевський медичний коледж. Спершу однокурсники ставилися до неї вороже, але згодом вона не лише здобула їхню повагу, а й освіту. У 1857 році разом зі своєю сестрою вона відкрила Нью-Йоркський лазарет для жінок і дітей. Блеквелл зіграла важливу роль в США і Великій Британії, як соціальна діячка і реформаторка моралі. Також вона написала книгу "Піонерська робота у відкритті медичної професії для жінок", що надихнуло безліч жінок почати боротися за свої права для здобування медичної освіти.
Елізабет Блеквелл / Фото Вікіпедія
Марія Склодовська-Кюрі (1867 – 1934)
Вчена Марія Кюрі разом зі своїм чоловіком П'єром відкрили 2 хімічні елементи в періодичній таблиці Менделєєва – полоній і радій. Це призвело до значного прогресу в медицині. Зокрема, до розробки рентгенівських променів (до винайдення рентгену травми могли вивчати лише хірургічно) та променевої терапії для лікування раку. Під час Першої світової війни Марі і її дочка Ірен доставили на передову пересувні рентгенівські апарати й рентгенівські установки, що дозволило вилікувати понад мільйон поранених солдатів. Кюрі отримала Нобелівську премію з фізики в 1903 році й ще одну з хімії в 1911 році. Вона перша і поки що єдина жінка, яку відзначили двома нагородами. Інститут Кюрі в Парижі, який вона заснувала в 1920 році, дотепер залишається великим центром дослідження раку.
Марія Кюрі / Фото Національна наукова медична бібліотека України
Герті Корі (1896 – 1957)
Інша лауреатка Нобелівської премії, Герті Корі, отримала престижну нагороду за свою роботу в галузі медицини й фізіології в 1947 році. Корі стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію в цій категорії. Вона працювала зі своїм чоловіком Карлом Фердинандом Корі, з яким прагнула довести важливі концепції генетики. Саме їхня робота привела до відкриття того, що дефіцит одного ферменту в організмі може бути причиною порушень метаболізму. Також пара провела безліч досліджень дії гормонів, приділяючи особливу увагу гіпофізу. За своє життя Герті отримала кілька інших нагород і отримала почесні ступені докторки наук в 5 вищих навчальних закладах.
Герті Корі / Фото IsraLove
Вірджинія Апгар (1909 – 1974)
Вірджинія Апгар відома своїм винаходом шкали Апгар. Це важливий тест, який перевіряє, чи потрібна новонародженим немовлятам термінова медична допомога. Шкала Апгар сприяє значному зниженню дитячої смертності та дотепер використовується для оцінки клінічного стану новонароджених в перші кілька хвилин їхнього життя. Апгар була першою жінкою, яка стала професоркою Коледжу лікарів і хірургів Колумбійського університету.
Вірджинія Апгар / Фото Avant-Garde
Гертруда Белл Елайон (1918 – 1999)
Хімкиня Гертруда Белл Елайон розділила Нобелівську премію з Джорджем Хітчінгсом і сером Джеймсом Блеком за інноваційні методи раціонального використання ліків. Методика була зосереджена не на використанні лікарських засобів "методом проб і помилок", а на розумінні мети лікування. Елайон з командою розробила 45 приголомшливих патентів, в тому числі ліки для боротьби з лейкемією, герпесом, СНІДом та методи лікування, які знижують відторгнення організмом сторонніх тканин при трансплантації нирок між несумісними донорами.
Гертруда Белл-Елайон / Фото ГоловаОбертом
Розалінд Франклін (1920 – 1958)
Розалінд Франклін найбільш відома завдяки своїй роботі по розумінню структури ДНК. Її ідентифікація подвійної спіралі привела до величезних успіхів в області генетики й сучасної медицини. Франклін також керувала новаторськими дослідженнями молекулярних структур РНК-вірусів і поліомієліту.
Розалінд Франклін / Фото Pinterest
Розалін Ялоу (1921 – 2011)
Біофізичка Розалін Ялоу отримала Нобелівську премію з фізіології й медицини в 1977 році за розробку методу радіоімуноаналізу (RIA), який використовується для вимірювання пептидних гормонів в крові. Діагностична техніка Ялоу виявилась на стільки точною, що її почали використовувати для сканування донорської крові на наявність інфекційних захворювань, таких як ВІЛ та гепатит. Пізніше цей метод дозволив вченим довести, що діабет 2 типу викликаний тим, що організм не може правильно продукувати інсулін.
Розалін Ялоу / Фото Nature
Патрісія Голдман-Ракич (1937 – 2003)
Нейробіологиня Патрісія Голдман-Ракич відома своїми дослідженнями мозку. Її міждисциплінарні дослідження зробили значний внесок в розуміння неврологічних захворювань, таких як деменція, хвороба Альцгеймера і Паркінсона. А також у вивчення дофаміну і його вплив на мозок. Це має важливе значення для сучасного розуміння таких станів, як шизофренія і СДУГ.
Патрісія Голдман-Ракич / Фото Nature
До теми Жінки в політиці і бізнесі: як це сприймають в українському суспільстві
Франсуаза Барре-Сінуссі (1947 – дотепер)
Вірусологиня Франсуаза Барре-Сінуссі з'ясувала, що ВІЛ – причина імунодефіцитного захворювання під назвою СНІД. У 2008 році Баррі разом з Люком Монтаньє виявила, що ретровірус ВІЛ атакує лімфоцити – клітини крові, які відіграють важливу роль в імунній системі організму. Це відкриття допомогло розробити терапію, яка дає змогу ВІЛ-позитивним людям проживати довге і здорове життя. А також може стати шляхом знайдення ліків в найближчому майбутньому.
Франсуа Барре-Сінуссі / Фото Institut Pasteur