Вчені знайшли зв'язок між довжиною великого пальця та розміром мозку

Багато науковців вважають, що розвиток інтелекту та моторики під час еволюції відбувався паралельно та взаємно сприяв удосконаленню одне одного, повідомляє 24 Канал з посиланням на Communications Biology.

Також на тему "Сови" в зоні ризику: як пізній сніданок впливає на самопочуття і тривалість життя

Еволюційне значення великих пальців 

Логіка зрозуміла: чим витонченіше наші предки оперували предметами, тим вищі ставали вимоги до мозку – і щодо планування дій, і у взаємодії з іншими особинами. Одночасно з цим збільшення об'єму мозку відкривало нові можливості для розвитку точних рухів і навичок використання рук.

Попри привабливість цієї гіпотези, довгий час вона залишалась лише припущенням. Археологічні та палеонтологічні знахідки підтверджували збіг у розвитку мозку й спритності, але не давали чіткої відповіді, що саме було причиною, а що – наслідком.

Проте нещодавно опублікували результати дослідження, які проливають світло на цю наукову загадку. Вчені проаналізували 94 види приматів – як сучасних, так і вимерлих – із використанням сучасних методів еволюційного аналізу й статистичного моделювання. Це дозволило простежити, як пов’язані особливості будови кисті й розмір мозку.

Великі пальці повʼязані з розміром мозку 

Результати виявилися показовими: у приматів із особливо довгими великими пальцями, що полегшують хапання й точні маніпуляції, як правило, спостерігався і більший мозок. Ця закономірність характерна для всіх приматів – від лемурів до людей – і зберігається навіть без урахування Homo sapiens у статистиці. Тобто ця еволюційна взаємодія між спритністю і розвитком мозку властива не лише людині.

Ми давно знали, що інтелект і спритні пальці вигідно відрізняють нас серед тварин, але тепер стало зрозуміло: ці якості розвивалися разом. З появою нових моторних навичок зростали й "обчислювальні потужності" мозку – цей зв’язок відшліфовувався мільйонами років еволюції, 
– пояснила провідна авторка дослідження Джоана Бейкер з Університету Редінга.

Особливу увагу дослідники зосередили на неокортексі та мозочку – відділах мозку, що відповідають за зорово-моторну координацію і узгодження рухів із тим, що бачать очі. Порівняння розмірів цих зон та будови кисті засвідчило: чим довший великий палець і більший неокортекс, тим спритніші руки і складніші завдання під силу їхнім власникам.

При цьому мозочок не показав такої чіткої залежності з моторикою великого пальця. Науковці дійшли висновку, що саме неокортекс відіграє ключову роль у розвитку точних рухів і координації.

Отже, ці дані підтверджують: розвиток спеціалізованих зон мозку був тісно пов’язаний з ускладненням рухів рук і пальців, особливо у завданнях, що потребують високої точності. Висновок простий: еволюція мозку та моторики у приматів – це дві сторони однієї медалі, які вдосконалювалися протягом мільйонів років.