Зазначимо, що конкретної відповіді на питання робити щеплення чи ні – не дасть ніхто. Батьки самостійно вирішують чи варто вакцинувати своїх дітей. І відмовитися – мають повне право. Однак, немає гарантії, що потім не буде проблем як зі здоров'ям дитини, так і з відвідуванням дитсадка чи школи. Бо там, в першу чергу, дивляться на "форму" календарних профілактичних щеплень.

Обов’язкові щеплення

Як відзначив у коментарі сайту "24" головний позаштатний дитячий імунолог Києва, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Федір Лапій, у кожній країні є свій перелік щеплень, які вносяться у так званий Календар щеплень. Якщо говоримо про Україну, то за рахунок національного бюджету України покривається 10 вакцинацій проти інфекційних захворювань: туберкульозу, гепатиту B, кашлюка (коклюшу), дифтерії, поліомієліту, гемофільної інфекції, правця, кору, краснухи та епідемічного паротиту, або як його в народі називають – "свинки".

Якщо порівняти з європейськими країнами, як правило, європейців вакцинують мінімум від 13 інфекційних захворювань за календарем щеплень,
– зазначає Лапій.

"Обов’язковість" щеплень в Україні трактується по-різному. З одного боку, це те, що повинно бути забезпечене державною національною програмою. З іншого – обмеженність певних прав та свобод людини, якщо вона відмовляється від щеплення.

За законом в Україні вакцинація є обов’язковою проти шести інфекційних захворювань: дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця й туберкульозу. Однак, за державною програмою імунопрофілактики за рахунок національного бюджету покривається 10 інфекційних хвороб і ще одна хвороба – сказ, коли мова йде не про вакцинацію за календарем, а у випадку укусу тварини з підозрою на сказ.

Якщо вирішили відмовитися

Щеплення, як й інші процедури є видом медичної допомоги, від якої можна відмовитися, адже надання медичної допомоги особі, яка досягла чотирнадцяти років, проводиться за її згодою, відзначила у коментарі сайту "24" член комітету захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України Ганна Боряк.

Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників, тобто батьків або опікунів.

Якщо говоримо про допуск дітей до дитячого колективу, то стаття 15 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб" говорить про те, що невакцинована дитина не має права відвідувати дитячого колективу – за винятком рішення консиліуму лікарів щодо конкретного випадку при наявності протипоказань або якщо дитині було проведено вакцинацію з порушенням Календаря через наявність протипоказань. У цьому разі навіть без усіх щеплень малюка можуть прийняти в садок.

Але в законі не йдеться про батьків, котрі від одних щеплень відмовляються, а на інші погоджуються. Або дитина вакцинована з порушенням Календаря не через медичні протипоказання, а відмову батьків,
– коментує Лапій.

Також в законі не сказано, як бути в ситуації, коли вакцина відсутня взагалі. Бо в Україні останніми роками існує дефіцит вакцин та проблеми з її фінансуванням. Тому як трактувати статтю 15 Закону "Про захист населення від інфекційних хвороб" швидше за все ніхто не пояснить, стверджує лікар-імунолог. Бо у цьому випадку просто на просто виникає юридична колізія.

Що підписувати?

В Україні будь-яка маніпуляція, в тому числі вакцинація, проводиться за інформованою згодою пацієнта. Якщо раніше було достатньо усної згоди, то з літа 2010 року введена письмова. За словами головного позаштатного дитячого імунолога, це "встановлює правові стосунки між медиками і пацієнтами". Однак практика письмової згоди не поширена в світі.

Я вважаю, що така форма на сьогодні нам потрібна. Вона дозволяє розподіляти зобов’язання, пацієнту також брати на себе відповідальність,
– наголошує Лапій.

Повторимо: батьки мають повне право відмовитися вакцинувати дитину. Однак тут постає питання: чи порушується право дитини на здобуття освіти. Тобто, якщо батьки відмовляються від щеплення своїх нащадків, то такі діти не допускаються в колектив. У такому разі, на переконання Лапія, батьки повинні надати дитині освіту власними силами, приміром, найняти репетиторів або займатися за спеціально розробленими програмами самостійно тощо, що передбачено чинним законодавством України.

Якщо вирішили погодитися

Звичайно, у державній лікарні календарні щеплення – безкоштовні. Однак нерідко вакцини немає. У цьому випадку батьки можуть чекати, поки буде така закупка, або звернутися в приватні медичні центри й зробити щеплення власним коштом.

Як варіант – за рецептом лікаря придбати вакцину в аптечній мережі, яка має на це ліцензію і знову ж таки – звернутися до лікаря, щоб пройти вакцинацію не лише 10 інфекційних захворювань, а й тих, що не входять до календаря щеплень. Це, власне, також за свої гроші та за власним бажанням.

Чого бояться батьки?

Основна проблема, на думку Лапія, криється в медичній спільноті. Бо дуже часто джерелом міфів щодо вакцинації є самі ж медичні працівники, котрі не володіють знаннями, надають неправдиву інформацію та часто роблять висновки з чуток.

Звичайно, усіх не переконаєш, кожен вирішує самостійно, що робити чи не робити зі своїм здоров’ям або здоров’ям своїх дітей. Однак проконсультуватися у кваліфікованих фахівців й вияснити усі небезпеки вакцинації та її, так би мовити, плюси, – зайвим не буде.

Як підготуватися?

Можна ще під час вагітності. За словами Лапія, тоді у жінки більше часу, аніж після народження дитини, щоби дізнатися більше інформації про прививки, поспілкуватися на цю тему з лікарем: які щеплення проводять у пологовому будинку, які після виписки, запитати за поширені міфи.

А от спеціально якихось підготовчих моментів, як-то здача аналізу крові або інших лабораторних обстежень, проводити не потрібно. Багато моментів висвітлені в інформованій згоді, про яку йшлося вище. Там також можна з’ясувати наявність протипоказань проти вакцинації.

Міфи вакцинації

В Україні існує міф, що вакцинувати можна лише здорову дитину. За словами головного дитячого імунолога столиці, вакцинувати можна, якщо відсутні протипоказання до конкретної вакцини або існують загальні протипоказання.

Вони поділяються на три групи.

Перша – гостра хвороба або загострення хронічної хвороби. Тобто після хвороби щеплення проводити уже можна, при загостренні хронічної хвороби – відкладати до моменту настання ремісії (ослаблення хвороби або її зникнення).

Друга група протипоказань – це тяжкі алергічні реакції на вакцину або на компоненти вакцини.

Третя – імунна супресія, коли пацієнт має "пригнічену" імунну відповідь в результаті прийому медикаментів або пацієнт має вроджені проблеми з імунітетом.

В той час як в ЄС, якщо в дитини, приміром, застуда і температура не вище 38,5 градусів, вакцинація проводиться без будь-яких проблем, стверджує лікар-імунолог, в Україні будь-які прояви гострої хвороби є протипоказаннями до вакцинації.

І це пов’язано не стільки з ризиком для пацієнта, як з тим, що проведене щеплення буде не ефективним. Відтак, воно не призведене до вироблення імунітету й відповідно захисту пацієнта.

Хто закуповує вакцину?

До 2015 року Міністерство охорони здоров’я купувало вакцину у внутрішніх дистриб’юторів на тендері, що проводився щороку. Тепер закупівля вакцин для національної програми імунопрофілактики (проти 10 інфекційних захворювань і ще одна – проти сказу), тимчасово було передана міжнародним організаціям до 2018 року включно. До того часу, поки Україна не реформує систему закупівель препаратів на національному рівні.

У цьому році були поставки вакцини, і однією з компаній, яка закуповувала вакцину для України були міжнародні організації "ЮНІСЕФ" та "ПРООН", – підкреслює Лапій.

За його словами, якщо раніше треба було спочатку зареєструвати, завезти, запропонувати вакцину Міністерству охорони здоров'я й тоді лише купити, то зараз реєстрація раніше незареєстрованих вакцин проводиться після закупки.

Поки що такий захід тимчасовий. Звісно, закупка вакцини в міжнародних організаціях не ідеальний варіант. Однак допоки в Україні відбувається реформування медичної галузі, такий крок – хоча б невеликий шанс мати необхідні вакцини для тих, хто цього потребує.

Тим часом внутрішні дитриб’ютори нині втрачають мільйони прибутків, які раніше ним "капали" на різниці в ціні – за якою вони брали вакцину в покупця і за якою продавали в Україні.

Читайте також: Як влаштувати дитину в садочок без скандалу: практичні поради