Молодий бактеріолог винайшов вакцину проти холери в Паризькій лабораторії, куди Хавкіна забрав його наставник – Нобелівський лауреат Ілля Мечніков.
Хавкін спробував передати вакцину в Російську імперію, але там зверхньо відмовилися приймати подарунок від політичного емігранта. І це при тому, що холера лютувала в 77 губерніях, і забрала життя чверть мільйона людей.
А от керівництво Британської імперії довірилось українцеві й запросило його до Індії, де епідемія винищувала цілі села. Тут Хавкін затримався на 22 роки. Разом із помічниками він ходив від одного злиденного села до іншого, однак індуси не завжди зустрічали свого рятівника приязно.
Шприц із голкою викликав у них жах. У Хавкіна був простий метод завоювати їхню довіру – він розстібав сорочку і всаджував голку собі в живіт. Після двох років невтомної праці смертність від холери знизилася на 75 %. За декілька років Індію охопило нове лихо – чума. Хавкін всього за три місяці виготовив вакцину і знову випробував її на собі.За 40 років були щеплені й убереглися від смерті більше тридцяти п'яти мільйонів осіб.
В Індії вченого сприймали як божество та називали "великим білим цілителем", в англійській медичній літературі з’явився термін "хавкінізація", а преса нарекла його "благодійником людства".