Вчені з Університету Центральної Флориди (UCF) стверджують, що певні фізіологічні особливості кожної людини можуть впливати на її інфекційність. Робота науковців опублікована у журналі Physics of Fluids.

До теми Як можна підхопити COVID-19 у супермаркеті: відео

За допомогою комп'ютерного моделювання вчені з'ясували особливості чхання у різних людей. На основі отриманих даних вони визначили взаємозв'язок між певними рисами хворого і тим, наскільки далеко він розбризкує аерозольні частинки під час чхання.

Які люди найінтенсивніше поширюють вірус

  • Люди з закладеним носом. Якщо людина чхає відразу після того, як висякалась, то швидкість польоту частинок і відстань, на яку вони розбризкуються, значно менша. Це пов'язано з тим, що при закладеності носа область, з якої може вийти повітря, обмежена, що призводить до збільшення швидкості потоку.
  • Цікаво, що люди з повним "набором" зубів теж інтенсивніше і далі розбризкують аерозольні частинки. Адже за допомогою зубів виникає ефект звуження струменя, що робить його сильнішим.
  • Під час моделювання виявилось, що відстань розльоту аерозольних крапель, які під час чхання викидає людина з закладеним носом та усіма зубами, приблизно на 60% більше, ніж в інших випадках.
  • Окрім цього, консистенція слини теж впливає на її інфекційність. Чим вона рідкіша, тим дрібніші виходять краплі під час чхання чи кашлю. А чим вони дрібніші, тим довше залишаються в повітрі у підвішеному стані.


Шлях аерозольних частинок від різних людей / зображення Physics of Fluids

  1. Зображення A – людина з чистою порожниною носа і повним набором зубів;
  2. Зображення B – у хворого чиста порожнина носа і без зубів;
  3. Зображення С людина з закладеним носом і без зубів;
  4. Зображення D – пацієнт з закладеним носом і повним набором зубів.

Це дослідження пов'язане з проєктом по створенню крапель від кашлю при коронавірусі. Засіб буде згущувати слину, аби скоротити відстань розльоту крапель при чханні та кашлі. З цієї нагоди автори роботи сподіваються провести ряд клінічних випробувань, аби порівняти результати моделювання з результатами, отриманими від реальних людей.