Що відомо про хворобу

Черевний тиф живе лише в організмах людей, від тварин ця недуга не передається. Кілька місяців бактерія може жити у воді – наприклад, каналізації чи на дні колодязя – та спокійно переносити низькі температури.

Читайте також Іспанка: симптоми моторошної хвороби та скільки людей померло

Хвороба передається через прийом їжі чи напоїв, забруднених калом або сечею інфікованих людей. Людина могла не помити ретельно руки, почала готувати їжу або ж торкалася приборів. А за період до трьох тижнів у того, хто цю їжу споживав, прогресують симптоми черевного тифу.

Черевний тиф – що це?
Бактеріальна інфекція з фекально-оральним механізмом передачі, яка може поширюватися по всьому організму, вражаючи багато органів. Без оперативного лікування може спричинити серйозні ускладнення і призвести до летального результату.
Черевний тиф – симптоми:
висока температура;
загальне нездужання;
головний біль та діарея;
плями рожевого кольору на грудях;
збільшення селезінки чи печінки.

Чим довше бактерія живе в організмі, тим важче стає інфікованому. Людина може втратити апетит, відчувати постійну нудоту, помітити висипи – не лише на грудях. Якщо недугу не лікувати, бактерії можуть потрапити до крові та поширюватися на інші ділянки тіла.

Google Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Це може спричинити загострення симптомів черевного тифу протягом кількох тижнів після зараження. Якщо органи і тканини пошкоджуються внаслідок інфекції, це може спричинити серйозні ускладнення, наприклад, внутрішню кровотечу чи розрив кишківника.

Історія "Тифозної Мері"

Німецький патологоанатом і бактеріолог Карл Йозеф Еберт у 1880 році виявив в лабораторних умовах бактерію, яку згодом назвуть сальмонелою черевного тифу. Паличкоподібні організми Еберт знайшов у черевній порожнині.

А вже за 20 років після відкриття німецького лікаря Нью-Йорк сколинхув закадковий спалах тифу. У родинах, де готувала ірландська куховарка Мері Маллон зі симптомами черевного тифу злягали люди. Недуга не оминала ані членів родини, ані прислугу.

Карл Йозеф Еберт
Бактеріолог​ Карл Йозеф Еберт

Влітку 1906 року нью-йоркський банкір Чарльз Генрі Уоррен відвіз свою родину за місто. Відпустку вирішили провести в орендованому літньому будиночку. Туди взяв зі собою дружину, дітей і прислугу. Найняв і Мері Маллон. 27 серпня одна з дочок банкіра захворіла на черевний тиф.

Незабаром у місіс Уоррен і ще двох служниць також виявили недугу. За ними – садівник та ще одна дочка Уоррена. Загалом 6 із 11 людей в будинку підхопили черевний тиф. Орендар будинку Джордж Томпсон побоювався, що після такого не зможуть більше здавати житло, бо тиф передається через воду та їжу. В пошуках причину спалаху Томпсон найняв детективів, але вони виявилися безсилими.

Зрештою, Мері працювала і в інших родинах, але вперто не хотіла визнавати своєї недуги. Свою позицію іноді відстоювала божевільними методами. Ось що про Мері Маллон писав її наймач Волтер Боуен:

Цікаво! Ось що про Мері Маллон писав її наймач Волтер Боуен: "Я розмовляв з Мері на кухні будинку. І повинен був сказати: підозрюю, що вона заражає людей, і що хочу отримати зразки її сечі, калу та крові. Вона схопила різьбову вилку і посунула на мене. Я швидко пройшов через високі залізні ворота й до тротуару. Мені пощастило врятуватися".

Мері зникала з одного будинку, але неодмінно з'являлася в іншому. Врешті, її спіймала поліція. У в'язниці у неї взяли аналізи і з'ясували: куховарка була абсолютно здоровою, але розносила черевний тиф. Вона стала нульовою пацієнткою, суперпоширювачем інфекції. Але сама не хворіла.

Мері Маллон у лікарні
Кухарка Мері Маллон у лікарні

А вже наприкінці 20 століття Мері Маллон, яка померла наприкінці 1940-х, ожила у коміксах Marvel, ставши прототипом "Тифозної Мері". За легендою, вона – мутантка, яка володіє телекінезом і пірокінетикою. Воює на боці антагоністів. Та від черевного тифу у марвелівської героїні – лише псевдонім.

Як зараз лікують черевний тиф

Поліпшення умов життя та введення антибіотиків призвели до різкого зниження захворюваності та смертності від черевного тифу в промислово розвинених країнах. Та у країнах, що розвиваються – в Африці, Америці, Південно-Східній Азії та Західно-Тихоокеанському регіоні – захворювання залишається реальною проблемою.

Довідка. За даними ВООЗ, щороку на черевний тиф хворіють до 20 мільйонів людей, з них 160 тисяч помирають. Серед тих, хто підхоплює недугу найчастіше – бідні громади та вразливі групи, а ще маленькі діти.

Лікують черевний тиф насамперед антибіотиками. Щороку вчені розробляють нові і нові ліки проти недуги. Бо черевний тиф виробляє резистентність, тобто опір до деяких із антибіотиків. Тому дослідження тривають, а людей із груп ризику вакцинують.

Саме тому ВООЗ має низку рекомендацій, як вберегти себе від інфекційних недуг. Особливо – під час подорожей до екзотичних країн.

Черевний тиф – профілактика захворювання:
варто їсти гарячу їжу – м'ясо та яйця смажити, варити або ж запікати;
молоко краще пити пастеризованим або кип'яченим;
якщо вода в мандрівці викликає підозри, її краще закип'ятити та продезінфікувати;
овочі і фрукти слід ретельно мити та очищати від шкірки.

Ну і насамкінець: ніхто не скасовував елементарних правил гігієни, які рятують від сотень недуг: мити руки після прогулянки та перед тим, як поїсти, не торкатися очей, рота і носа брудними руками, дезінфікувати предмети і поверхні вдома та на роботі.