Шість років тому український журналіст Євген Количов заради експерименту на рік позбавив себе доступу до глобальної мережі.
Євген не хизується тим, що зміг прожити рік без інтернету, адже нікому нічого не збирався доводити. Робив це виключно для себе.
Я зрозумів, що ми просто гаємо час. Кожен знає, що таке — "залипати в інтернеті". Ти не контролюєш час, який ти там проводиш,
— пояснив свою мотивацію Євген.
Ніні відмовитись від інтернету журналіст не може через роботу. На стадії експерименту інтернет не був для хлопця злом, з яким треба боротися. Але відмова від нього змусила Євгена розширити світогляд.
Він каже, що головне — продовжувати шукати себе, адже поза інтернетом є багато цікавих речей, у яких ти себе не реалізував.
Утім пересічні українці, переважно, не готові повторити експеримент Євгена чи бодай забути про комп'ютер на декілька діб.
Інтернет — невід'ємна частина життя для переважної більшості українців: від школярів, до пенсіонерів. Однак не треба плутати необхідність користування інтернетом і залежність від нього.
Варто визнати, що ми зараз живемо не у ХІХ чи ХХ столітті. ХХІ століття — інформаційне. Ми не можемо без інтернету,
— пояснила психолог Галина Циганенко.
Психологічна залежність від мережі — хвороба. Але для неї має бути причина: соціальна неадаптація, психічні вади, деструктивне мислення. Люди, які не можуть жити без комп'ютера через неможливість доступу до нього поводяться неадекватно.
Щоб не стати "інтернет-зомбі", потрібно бодай раз на тиждень влаштовувати собі день без нього. Краще сходити на природу чи поспілкуватися із друзями наживо.
Читайте також: 7 фактів про мобільні телефони, яких ви не знали