Вже зараз в Національному інституті раку доводиться оперувати навіть двомісячних малят.
“Ми насправді не дуже добре знаємо як буде розвиватися епідеміологічна ситуація в країні, яка постраждала від такої аварії яка була в Чорнобилі, тому що в світі їх було всього декілька випадків. Ми знаємо про те, що основні події, неблагополучні події будуть відбуватися через 25-30”, - каже директор Національного Інституту Раку Ігор Щепотін.
У дитячій онкології Національного інституту раку протягом року лікується близько 3,5 сотень дітей. Найчастіше у них діагностують пухлини головного та спинного мозку, нирок та печінки. Втім, сьогодні навіть такий діагноз - не вирок.
“В Україні 5-річних виживання дітей з онкологічними захворюваннями сягає 65%. Тобто, скажімо, по переважній більшості дитячих онкологічних захворювань ми надаємо допомогу на рівні абсолютно адекватному”, - каже завідувач науково-дослідного відділення дитячої онкології Григорій Климнюк.
Відтак, попри страшний діагноз - саркома 4 стадії - є надія і у Каті Черепової.
“Ну зараз після аварії нам поставили ендопротез. Практично на всю довжину ніжки, вчимося ходити, сьогодні йдемо на останній блок хіміотерапії після якого в нас повинна бути пересадка кісткового мозку і донорами є ми самі”, - каже мати онкохворої Ірина Черепова.
А між прийомами ліків та хіміотерапії Катя займається арттерапією. На думку психологів, дитина одужує швидше, якщо перебуває у гарному гуморі.
“Я малюю, граю на ноутбуці. Ця картина показує, що прийшла вже весна, тут квіточки, і тут також квіточки, підсніжники вже розцвіли. Я їх тут обвела також, щоб можна було торкнутися”, - каже пацієнтка інституту раку Катя Черепова.
Допомагають дітям у цьому волонтери - представники молодіжних організацій, релігійних громад та благодійних фондів.
“Дитина тут знаходиться від пів року до півтора-двох з короткотривалими виїздами додому, і тільки капатися і лежати дивлячись в стелю – це я думаю не тільки не корисно, але й сумно, а це все абсолютно не сприяє одужанню”, - каже керівник організації "Фонд допомоги онкохворим дітям "КРАБ" Лариса Лавренюк.
На думку настоятеля храму, що діє на території Національного інститут раку, ці діти не такі як інші, хвороба зробила їх чуттєвішими і до чужих бід.
“В нас звичайно особлива специфіка служіння – це насамперед опіка тих онкохворих, які самі не можуть прийти в храм, тому ми намагаємося не обділити увагою нікого. Кожну суботу ми відправляємо службу Божу і з чашою йдемо причащати діток”, - каже настоятель храму Отець Євгеній.
Разом з тим, експерти зазначають - кількість хворих на рак щороку зростає у всьому світі. І майже 30% хворих, які завершили онколікування, згодом знову повертаються на лікарняні ліжка з рецидивом старих недуг.