Чому люди перестають реагувати на сирени та піклуватись про безпеку: пояснення психологині
У перші дні війни сигнал повітряної тривоги викликав страх та лише одне бажання – негайно бігти в укриття. Сьогодні ж більшість українців ігнорують ймовірну загрозу.
Чому так сталося і як повернути втрачений інстинкт самозбереження – Здоров'ю 24 розповіла психологиня Альона Щербань.
Читайте також: Як допомогти людям, які пережили зґвалтування: інтерв'ю з психотерапевткою
Як ми звикли до війни
Жити у стані постійної напруги неможливо: це швидко виснажує організм фізично та психологічно. Тож спочатку у нас з’явилась втома, потім – звикання. Небезпека втратила свою гостроту, а сигнал повітряної тривоги більше не викликає жодних реакцій, крім лайки у бік Путіна.
Мозок також намагається нас заспокоїти: ракет у небі не видно, вибухи стаються в інших містах, значить все нормально. У когось на третьому місяці війни виникла апатія: "Хай буде, що буде, бо сил і бажання бігати до укриття кілька разів на добу просто немає".
Альона Щербань
“Також багато людей піддалися чужому впливу. Наприклад, якщо більшість ваших сусідів чи співробітників ігнорують сигнали повітряної тривоги й продовжують займатися справами, вірогідність того, що ви теж так будете робити, становить понад 90 відсотків. Така поведінка у воєнний час – не найкращий вибір, бо несе реальну небезпеку вашому здоров’ю. Навпаки – варто бути пильним і не втрачати гостроти реакцій”.
Час в укритті може бути приємним
Перш за все потрібно усвідомити, що загроза життю дійсно існує. Причому неважливо, як далеко ви живете від зони бойових дій: "прильоти" є по всій країні. Тож дайте собі вказівку: коли звучить сигнал повітряної тривоги – я прямую до укриття або до безпечного місця.
Час перебування в укритті має асоціюватись з чимось приємним або хоча б нормальним, а не принизливим та гнітючим. Якщо це місце у вашому домі чи офісі (пам’ятаємо про правило "двох стін") – зробіть його максимально комфортним для очікування. В укритті зовсім не обов'язково сидіти без діла і рахувати кожну хвилину.
Можна спілкуватись, читати, грати в настільні ігри чи займатись спортом, адже фізичні вправи відволікають від негативних думок. Ще один позитивний момент: можливо, ваша поведінка стане прикладом для інших.
Як побороти апатію
Альона Щербань
“Повна байдужість до загроз – найгірший варіант у цей непростий час. Самотужки знайти мотивацію доволі непросто. Тут у пригоді стане допомога професійного психолога або підтримка рідних чи друзів. Вони точно зможуть повернути вам любов до життя”.
Боротися з апатією також допомагає цікаве спілкування, командні ігри, смачна їжа, заняття улюбленим хобі, медитації та фізичні вправи.
Ще одна робоча техніка – щоденне планування майбутнього. Думайте про подорожі, які на вас чекають, про купівлю автомобіля чи ремонт у домівці. До речі, пошуком шпалер чи нової кавоварки можна займатись і сидячи в укритті, де вашому життю нічого не загрожує. А ще заплануйте, де і з ким будете святкувати нашу перемогу.