Чому ліки в Україні коштують саме стільки: розбір від експертів

У матеріалі 24 Каналу ми проаналізуємо, як формується ціна на медикаменти, які реальні шляхи її зниження та чому європейський досвід потрібно впроваджувати комплексно.

Читайте також Верховна Рада готує радикальні зміни, які можуть ускладнити доступ українців до медикаментів

Хто формує ціну

Дослідження структури формування цін на ліки показує такий розподіл між учасниками ринку:

• базову вартість препарату – близько 72% – формують виробники;
• дистриб'ютори – до 10%;
• аптеки – орієнтовно 18%.

"Ключовий ціновий вплив справляють імпортери ліків і виробники", – підтверджує фінансовий аналітик Олексій Кущ, спираючись на дані аналітичної компанії Proxima Research, яка спеціалізується на дослідженні фармринку.

Саме на рівні виробництва закладається той ціновий базис, який потім визначає кінцеву вартість препарату.

Україна vs Європа: міфи та реальність

В Європейському Союзі діє комплексна система підтримки доступності ліків. Її основа – реімбурсація (механізм повного або часткового відшкодування вартості) та розвинене медичне страхування. Результат – пацієнт часто платить лише частину вартості або отримує ліки безкоштовно.

Проте базові ціни на ліки в Україні виявляються нижчими:

• 84% безрецептурних препаратів коштують дешевше, ніж в Європі.
• Для рецептурних ліків показник становить 78%.
• Середня ціна упаковки в Україні на 30% нижча за європейську.

Голова громадської спілки "ФАРМУКРАЇНА" Тетяна Котляр наголошує: "Маркетингові дослідження доводять, що твердження [про захмарні ціни на ліки в Україні] маніпулятивні".

Показовий приклад: популярний знеболювальний препарат в Україні коштує 189 – 345 гривень за упаковку на 24 капсули, а в Європі – від 7,39 євро або ж 322,10 грн за упаковку на 20 капсул, повідомляє УНН. Різниця в тому, що європейський споживач часто платить менше завдяки компенсаціям.

Яскравий приклад – Німесил [...] В Польщі його ціна справді менша, ніж у нас, але з однієї простої причини. Німесил у Польщі входить до переліку ліків, ціну на яку компенсує держава,
– пояснює президент Всеукраїнської ради прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.

Ключова відмінність – масштаб реімбурсації. В Україні відшкодовується у 30 разів менше препаратів, ніж в країнах ЄС.

Ризики надмірного регулювання

Одним із ключових механізмів оптимізації цін на ліки є маркетингові договори між виробниками та аптеками. Завдяки цим угодам аптеки отримують від виробників додаткові знижки, які дозволяють знижувати кінцеву ціну для споживачів. Проте нові законодавчі ініціативи пропонують суттєво обмежити або повністю заборонити такі договори.

Маркетинг в аптечній сфері – це [механізм] зниження ціни. Кошти від маркетингу складають у бюджеті 10% і навіть більше. При цьому бюджети вже перенавантажені витратами на оренду, комунальні послуги, генератори тощо,
– пояснює економіст Олександр Охріменко.

За словами експерта, скасування маркетингових договорів призведе до того, що малі аптеки стануть збитковими і будуть змушені закритися, а великі припинять пропонувати ефективні імпортні ліки, оскільки без маркетингових коштів, які дозволяють знижувати роздрібні ціни на дорогі препарати, попит на них суттєво знизиться.

Шляхи до реального здешевлення

Виконавча директорка БФ "Пацієнти України" Інна Іваненко пропонує альтернативний підхід: "Найбільш ефективним методом зниження цін є сприяння конкуренції між виробниками. Штучне регулювання ринку за рахунок цінових обмежень – неефективне, Україна вже мала такий досвід".

Експерти виділяють два ключові механізми зниження цін:

1. Договори керованого доступу (ДКД) – прямі переговори держави з виробниками про закупівлі за оптимальними цінами.
2. Розширення програми "Доступні ліки" – збільшення кількості препаратів у системі реімбурсації.

"Реального здешевлення цін можна досягти завдяки розширенню програми "Доступні ліки", – підсумовує Олексій Кущ.

Аналіз показує, що оптимальне функціонування фармацевтичного ринку залежить від балансу між економічною ефективністю та соціальною доступністю. Експерти рекомендують зосередитись на розвитку механізмів державної підтримки та стимулюванні конкуренції між виробниками, які формують основну частку в структурі ціни.