Камені в жовчному / Depositphotos
Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) або холелітіаз – це хронічний стан, для якого характерний утворення каменів у жовчному міхурі та жовчних протоках. В його розвитку беруть участь декілька факторів, серед яких і спадкова схильність.
Каменеутворення починається з процесів нуклеації та кристалізації, у ході яких у жовчі формуються дрібні кристали, повідомляє 24 Канал з посиланням на National Library of Medicine.
Також на тему Не лише антибіотики: як ліки шкодять вашому шлунку та чому це важливо знати кожному
Чому утворюються камені в жовчному?
Найпершою ознакою стає біліарний сладж – густий осад у жовчному міхурі, що складається з кристалів холестерину й солей кальцію, поєднаних з муцином. Біліарний сладж – стан зворотний, проте його вважають передвісником утворення каменів.
Головною причиною появи сладжа часто є зниження моторики жовчного міхура. У деяких випадках сладж може зникнути самостійно, але приблизно у 14% пацієнтів із часом утворюються справжні жовчні камені.
Тому важливо своєчасно звернутися до гастроентеролога – лікар призначить діагностику та підбере лікування й дієту, які можуть запобігти розвитку хвороби.
Хто у групі ризику жовчнокам’яної хвороби?
Схильні до розвитку жовчнокам’яної хвороби люди:
- з випадками хвороби в родині;
- із порушеннями ліпідного обміну;
- жінки, особливо після 40 років;
- ті, хто приймає препарати, що містять естрогени;
- із зайвою вагою чи цукровим діабетом;
- ведуть малорухливий спосіб життя;
- перенесли операції на кишківнику чи мають захворювання печінки;
- а також ті, чий раціон бідний на клітковину.
Які симптоми жовчнокам’яної хвороби?
Часто камені не дають про себе знати. Проте якщо камінь перекриває жовчний протік, з’являються типові ознаки:
- раптовий та наростальний біль у правому підребер’ї або під грудиною;
- біль, що віддає у лопатку чи плече;
- можливі нудота та блювота.
Тривалість болю може варіюватися від кількох хвилин до кількох годин.
Діагностика та лікування жовчнокам’яної хвороби
Для виявлення ЖКХ застосовують:
- ультразвукове дослідження (УЗД);
- ендоскопічне УЗД (щоб виявити дрібні камені);
- магнітно-резонансну холангіопанкреатографію;
- лабораторні аналізи.
За словами гастроентерологині медичного центру "Доказові" Іванни Дубінець, лікування жовчнокам’яної хвороби залежить від перебігу.
Іванна Дубінець
"Якщо це латентне (безсимптомне) каменеутворення у більшості випадків обирається стратегія watchful waiting (спостереження), однак є винятки: серпоподібноклітинна анемія, великі (за розміром) камені – тоді тактика інша. Якщо ж з’являються симптоми (жовчна колька, диспепсія, і камені підтверджена на УЗД), то основний метод лікування – хірургічний: видалення каменів або жовчного міхура."
Лікарка додає, що медикаментозна терапія може бути застосована у певних обмежених випадках і призначається лише лікарем, адже має високий ризик рецидиву та ускладнень.
Жовчнокам’яна хвороба – поширена й підступна проблема. Не зволікайте зі зверненням до гастроентеролога при появі симптомів або у разі наявності факторів ризику, а у повсякденному житті надавайте перевагу активності, збалансованому харчуванню й контролю ваги – і ймовірність розвитку ЖКХ стане значно меншою.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter