Окупанти розрили скотомогильник й підчепили сибірську виразку: їх вивезли у невідомому напрямку

Міський голова Мелітополя розповів, що цілий ворожий підрозділ сидить на карантині. Окрім того, двох хворих росіян вивезли у невідомому напрямку.

Дивіться також Росія блокувала евакуацію своїх поранених солдатів: в ISW проаналізували причини

Що відомо про окупантів, які заразились сибірською виразкою

Окупанти рили окопи, випадково розрили скотомогильник і підчепили сибірську виразку… Ні, це не епізод з фільму жахів – це реалії буття св***собак на Запорізькому напрямку,
– розповів Федоров.

Він також повідомив, що двох російських загарбників спочатку привезли до лікарні Мелітополя. Та, як тільки їхній діагноз підтвердився, окупантів "швидко списали" – їх вивезли у невідомому напрямку.

Що відомо про сибірку

Сибірка – небезпечне інфекційне захворювання, збудником якого є аеробна бактерія Bacillus anthracis. Поза ураженим організмом Bacillus anthracis утворює спори, які здатні зберігатися у ґрунті протягом десятків років. Спори сибірки мають стійкість до високих температур і дезінфекційних розчинів.

Сибіркою хворіють багато домашніх тварин, у тому числі велика рогата худоба, вівці, кози, верблюди, свині і навіть північні олені. Найбільш поширена причина зараження людей сибіркою – контакт з хворими тваринами, їхніми шкурами і вовною, а також вживання в їжу заражених продуктів тваринництва.

Спори сибірки здатні проникати в кров через невеликі рани і порізи. Заразитися можна і через дихальні шляхи, наприклад, при вдиханні зараженого спорами пилу та кісткового борошна. Захворювання рідко передається від людини до людини.

Шкірна форма сибірки

Інкубаційна стадія сибірки становить від 2 до 14 днів. Найбільш поширений різновид сибірки, що зустрічається в 98% випадків захворювання – шкірна форма, при якій вражаються відкриті ділянки тіла. Спочатку на ураженій ділянці шкіри утворюється червона пляма, що викликає сильний свербіж, потім у центрі плями виникає бульбашка з рідиною, до якої потім додається кров.

Зазвичай пухирець проривається при розчісуванні, після чого утворюється виразка з чорним дном, яка досягає розміру в 10 – 15 мм в першу добу після початку захворювання і продовжує збільшуватися протягом наступних декількох днів. Виразка, що сформувалася, називається сибірковим карбункулом і характеризується відсутністю больових відчуттів і добре впізнаваною триколірною структурою: чорний колір в центрі (струп), далі – вузька жовтувато-гнійна облямівка, по краях – широкий багряний вал.

Хвороба супроводжується підвищенням температури, головним болем, розладом апетиту. При сприятливому перебігу шкірної форми сибірки стан хворого покращується через 5 – 6 днів, виразка перетворюється в рубець. При несприятливому перебігу захворювання можливе повторення процесу, що супроводжується появою нових виразок.

При шкірній формі сибірки не виключена і смерть, проте значно частіше хворі гинуть при кишковій, легеневій та особливо септичній формах хвороби.

Кишкова форма сибірки

Зараження кишковою формою сибірки відбувається при вживанні в їжу заражених і погано прогрітих харчів. З перших годин захворювання розвивається важкий токсикоз, що супроводжується слабкістю, здуттям живота, блюванням та кривавою діареєю. Можливий менінгоенцефаліт. Хворі помирають від серцевої недостатності, що наростає, через 3 – 4 дні після початку хвороби.

Легенева форма сибірки

Легенева форма сибірки виникає при вдиханні спор, які містяться в зараженому грунті, кістковому борошні і т.д. З самого початку хвороби у пацієнта розвивається сильний озноб, біль і почуття стисності в грудях, висока температура, кашель з виділенням пінистого мокротиння, стрімко наростаючі ознаки легеневої та серцевої недостатності. Смерть від набряку легень настає на 2 – 3 добу захворювання.

Септична форма сибірки

Найбільш небезпечна для життя септична форма сибірки. Вона виникає при прямому попаданні збудників хвороби в кров через рани та подряпини. Іноді у септичну форму переходять легенева, кишкова чи шкірна форма хвороби. При септичній формі сибірки виживання хворого малоймовірне навіть у разі оперативного встановлення діагнозу та швидкого початку лікування.

При лікуванні сибірки незалежно від форми захворювання використовуються специфічний протисибірковий глобулін, антибіотики пеніцилінового ряду та напівсинтетичні антибіотики.

В Україні протягом 1920 – 1978 років зареєстрували 24502 спалахи сибірки у 9632 населених пунктах. Усього уражених сільськогосподарських тварин було 33311 голів. Останніми роками в Україні реєстрували гуртові захворювання на сибірку серед тварин і людей. Найчастіше це пов'язано з могильниками худоби, що приводить до зараження тварин в разі недотримання умов їх випасу в цих місцях.