Три уроки пандемії: чим схожі історії СНІДу та коронавірусу

40 років тому, у 1981 році, Центр з контролю та профілактики інфекційних захворювань США (CDC) повідомив про перші 5 випадків рідкісної пневмонії у Лос-Анджелесі. Для лікарів хвороба була незвичною, пише NYT.

Читайте ще 5 драматичних фільмів, які руйнують стереотипи про СНІД

СНІД: як все почалося та що там в Україні 

Всі пацієнти були молодими, активними представниками ЛГБТК. Але їхня імунна система перестала працювати з незрозумілих причин. Всі скоро померли, двоє ще до публікації повідомлення від CDC. Це було першим визнанням в США хвороби, яку зараз називають СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини. 

Станом на зараз, померло 32,7 млн людей на планеті, включаючи 700 тисяч громадян Сполучених Штатів.

Це одна з найгірших пандемій в історії людства і вона продовжується досі. В тіні інших хвороб та епідемії COVID-19, ВІЛ (вірус імунодефіциту людини – 24) заразив 1,5 млн людей, вбивши 690 тисяч! Загалом, з цим діагнозом на планеті живе 37,6 млн людей. 

Статистика ВІЛ/СНІД по Україні / Графіка UNAIDS

На жаль, Україна посідає одне з перших місць в Європі за темпами інфікування ВІЛ-інфекцією (за інформацією ЦГЗ). На 2019 рік, в Україні проживало 250 тисяч ВІЛ-позитивних людей. Основна причина смерті – туберкульоз. На травень 2021, в нашій державі зафіксували 1436 випадків ВІЛ (з них 388 перейшли у стадію СНІДу) та 141 смерть. 

Отже, які уроки треба вивчити, аналізуючи дві пандемії, що протікають практично одночасно? Їх, як пише колумніст NYT Спенсер Бокат-Лінделл, як мінімум три. 

Урок перший: державна халатність вбиває 

В обох випадках, уряди діяли вкрай повільно, а тому сталося багато непотрібних смертей. Якби реакція була швидкою, з високою долею ймовірності їх можна було б уникнути. Втім, треба зазначити, причини та терміни затримок були зовсім різними.

Хвороба, про яку мовчали 

У випадку СНІДу, на відміну від COVID-19, про хворобу вже було відомо доволі багато. 

Тож вакуум заповнювався дезінформацією, стигматизацією та апатією. Хвороба не потрапляла на першу сторінку таких видань як NYT, до 1983 року. 558 американців загинули від неї до того часу. На пресбрифінгах Білого Дому питання про "гей-чуму" (тоді хворобу називали так) завжди викликали сміх. 

Сам президент Рональд Рейган публічно не згадував слово "СНІД" аж до 1985. 12 тисяч американців були хворі, половина з них – померли.

Як це було Смертельні пандемії: як людство боролося з недугами, що захопили весь світ

"Мовчання адміністрації Рейгана було відчутним. Особливо порівнюючи з увагою, яку отримала невелика група людей, хворих на легіонельоз (хвороба легіонерів – 24) та токсичний шок – дві інші громадські епідемії 1980-х", – написав для видання STAT Кеннет Майєр, колишній інфекціоніст Гарвардської медичної школи у часи появи СНІДу. 

Акція протесту в США: дослідження, а не істерія!/ Фото PBS

У 1980-ті проблеми та навіть існування сексуальних меншин не афішувалися, чим менше про них знали, тим краще.

Адміністрація давала зрозуміти, що хвороба нібито обмежена групами людей, що не мали значення для суспільства,
– жорстко констатував Майєр. 

Затримки ціною в життя 

Що стосується COVID-19, затримки були в основному пов'язані з політикою та економікою. Коли у січні 2020 року були виявлені перші випадки зараження новим коронавірусом SARS-CoV-2 у США, експерти закликали Білий Дім Трампа вжити негайних заходів. Але президент відмовився це робити. 

Лише через два місяці, коли спалах вже вийшов з-під контролю, почалася боротьба з ним. Доповідь журналу Lancet у лютому 2021 року шокувала: 40% смертей в США можна було уникнути, за виконання двох умов: більш активної реакції влади та більш справедливої медичної системи.

Але й це ще не все! 

Доктор Томас Фріден, колишній шеф CDC, і ексуповноважений мерії Нью-Йорку з питань охорони здоров'я, навів свою статистику. 50-80% смертей в місті можна було б попередити, якби обмеження ввели на 1-2 тижні раніше (ніж це було зроблено). 

Урок другий: медицина дивовижна. Але це теж політика 

Одночасно з занедбаністю, що збільшує смертність, гроші та інвестиції у правильному напрямку її зменшують.

Як ретровірусна терапія перетворила СНІД зі смертного вироку на контрольовану хворобу (з можливістю навіть народжувати здорових дітей – 24), так і м-РНК-вакцини проти коронавірусу змусили пандемію повільно відступати. Обидва прориви були фінансовані урядом і стали справжніми науковими відкриттями. 

Це цікаво Чому деякі носії ВІЛ не хворіють на СНІД

Втім, швидкість була зовсім різною: вакцини від COVID-19 були схвалені за рекордні 11 місяців. Перші ліки для СНІДу стали офіційними лише через 6 років. Випробування для потрійних ліків – які зараз є основою терапії – тривали узагалі дев'ять. Але треба мати на увазі, що вірус імунодефіциту –дуже хитрий збудник. 

Набагато складніший, ніж коронавіруси (про них відомо з 1960-х років і великих епідемій до XXI століття не було – 24). Імунна система людини майже ніколи не може сама очистити організм від ВІЛ. А технології редагування та секвенції генів, яка розвивається прямо зараз (CRISPR, інтерференція РНК та інші – 24) у 1980-х ще не існувало. 

У молоді роки, Ентоні Фаучі допоміг покращити ситуацію зі СНІДом / Фото ABC News

Є й інша сторона проблеми: багато вчених самі не хотіли мати нічого спільного зі СНІДом. Це тривало до появи на сцені.. добре всім знайомого інфекціоніста Ентоні Фаучі. Тоді він був молодим директором Національного Інституту алергії та інфекційних хвороб. До нього у 1988 році прийшли активісти з організації Act Up! 

Фаучі запросив їх до своєї лабораторії і в результаті підтримав у 1990 році вимогу надати хворим на СНІД експериментальні препарати. Так була кардинально змінена система клінічних випробувань, яка діє до сьогодні. "Наука та політика поєднані нерозривно, вони не можуть існувати окремо", – сказав він тоді активістам. 

Ті мільярди доларів США, що були вкладені у розробку ліків проти ВІЛ та синдрому імунодефіциту, проклали шлях до перемоги над коронавірусом.

90% вакцин від ковіду, які дійшли до клінічних випробувань, базувалися на попередніх тестах щеплень для ВІЛ/СНІД. "Це сталося, коли дослідники зрозуміли – традиційні підходи не працюють", – написав у Twitter автор у виданні The Atlantic Дерек Томпсон. 

Все, що ми робимо з іншими патогенами, це завдяки нашим знанням про ВІЛ,
– вважає Ентоні Фаучі 

Moderna, яка створила одну з вакцин проти COVID-19, працює над м-РНК щепленням і проти вірусу імунодефіциту людини. Там сподіваються дійти до клінічної фази 1 ще до кінця 2021 року. 

"Наука про вакцини проти COVID-19 – вражаюча. Але для ВІЛ потрібна подібна до неї солідарність та глобальна пропаганда, якщо ми хочемо досягти такого ж рівня і перемогти цю пандемію", – писав Кріс Брейєр, професор громадського здоров'я та прав людини в Університеті Джона Гопкінса.

Пандемія впливає на світове населення по різному 

Коли почалася пандемія СНІДу, вона в основному чіпляла представників секс-меншин, працівників секс-бізнесу, споживачів наркотиків, транссексуалів, молодих жінок та ув'язнених. "На ці верстви населення вона впливала непропорційно", – написала у STAT Адіба Камарулзаман, президентка Міжнародної Спільноти СНІД. 

В обох випадках, ліки не потрапили до тих, хто найбільше їх потребував. Коли ретровірусні препарати вийшли на ринок, вони коштували 22 тисячі тодішніх доларів США і були найдорожчими.

Більшість пацієнтів, що отримували АРТ (антиретровірусну терапію – 24) були з багатих країн. Але більшість тих, хто живе з ВІЛ – з незаможних або середніх за достатком. Період з 1996 по 2003 був розпалом смертей від СНІДу,
– згадував у журналі Lancet Кріс Брейєр, професор громадського здоров'я та прав людини в Університеті Джона Гопкінса. 

Мандела відстояв право людей на доступні ліки проти СНІДу / Фото The Times

У 2001 році Нельсон Мандела, президент Південної Африки, виграв битву з фармкомпаніями. Країни, що розвиваються, отримали право від Світової Організації Торгівлі імпортувати недорогі ліки проти ВІЛ-інфекції. Через рік постав Глобальний фонд по боротьбі зі СНІДом, малярією та туберкульозом. Ще через рік – Надзвичайний план президента Буша-старшого. 

В результаті – ціни на ліки для супресії СНІДу різко впали, доступ розширився, десятки мільйонів життів були врятовані. Але до кінця пандемії ще дуже далеко. Хоч темпи зараження і впали глобально на 47%, ковід та інші проблеми гальмують ціль ООН зупинити спалах до 2030. Прогрес був, знову ж таки, глибоко нерівномірним. 

Актуально Подолати СНІД до 2030 року: в ООН розповіли, що для цього потрібно

"Ситуація зі СНІДом потрапила в ідеальну бурю. Багато де епідемія продовжується, просто про це не говорять. Політична, громадська та грошова участь зменшується. На додачу – глобальний шок від COVID-19", – пояснила NYT директорка Frontline AIDS Крістін Стеглінг. Це схоже на ситуацію з коронавірусом. 

Багаті та заможні країни вже говорять про повернення до нормального життя, тоді як бідні – чекають вакцин. Відмова від інтелектуальних прав на американські вакцини (так було зроблено і з ліками проти ВІЛ) стикається з опозицією з боку ЄС.