Я неуважний: чи може це бути ознакою якогось захворювання

Синдром дефіциту уваги

Синдромом дефіциту уваги та гіперактивності страждають приблизно 7,2% дітей віком від 5 до 19 років. При цьому в США кількість людей із СДУГ зростає: у 2003 році такий діагноз був у 7,8% дітей, а в 2011 році – у 11%. У переважній більшості випадків (75%) симптоми не зникають і у дорослому віці, але вперше синдром завжди проявляється у дитячому віці. Є люди, які живуть із СДУГ і не підозрюють про це, оскільки ніхто не діагностував у них цей розлад.

Також на тему: Як зрозуміти, що ваш партнер – аб'юзер

Люди з СДУГ можуть бути цілком успішними у житті. Але синдром може привнести в життя та стосунки з людьми чимало труднощів: погані оцінки у школі та провали на роботі, проблеми в сім'ї, депресію, зловживання психоактивними речовинами, порушення закону, часті автомобільні аварії та навіть суїцид.

Наявність захворювання у дорослих людей визнали 28 європейських країн, США та деякі інші країни. В Україні СДУГ існує як офіційний діагноз лише дітей.

Ознаки синдрому дефіциту уваги

Розрізняють два типи цього ментального розладу: дефіцит уваги та гіперактивність та імпульсивність.

Основні симптоми дефіциту уваги:

• людина не може сконцентруватися на деталях, допускає у роботі чи повсякденних діях дрібні помилки;
• складно зосереджувати увагу на завданнях або роботі, наприклад, слухати лекцію, довго вдумливо читати;
• складається враження, що людина вас не слухає під час розмови;
• не дотримується інструкцій чи вказівок у роботі, важко виконувати поставлені завдання;
• складно організувати свою роботу та час;
• уникає або без ентузіазму виконує роботу, де треба багато зосереджено думати;
• часто втрачає речі: ключі, гаманець, мобільні телефони, зарядки тощо;
• дуже легко відволікається;
• розпорошений у своїх повсякденних діях: забуває оплатити рахунки, передзвонити, прийти на призначену зустріч.

Симптоми гіперактивності та імпульсивності:

• людині складно всидіти на місці, постійно крутиться, поплескує себе по колінах чи робить ще якісь дрібні дії;
• складно залишатися спокійним, навіть коли людина просто займається своїми справами, не пов'язаними з роботою чи навчанням;
• багато та емоційно розмовляє;
• вигукує відповідь ще до того, як повністю оголосили питання;
• часто перебиває співрозмовників;
• складно дочекатися своєї черги будь-де.

Для встановлення діагнозу у дітей має бути шість або більше симптомів розладу; підлітки з 17 років і старші та дорослі повинні мати принаймні п'ять ознак СДУГ.

Майже кожен в якийсь момент життя має симптоми, схожі на СДУГ. Не поспішайте бігти до лікаря, якщо проблеми виникли нещодавно або рідко траплялися в минулому. Швидше за все, СДУГ у вас немає. СДУГ діагностується лише тоді, коли симптоми досить серйозні, щоб постійно приносити проблеми у більш ніж в одну сферу вашого життя. Причому їх можна простежити із самого дитинства.

Діагностувати СДУГ у дорослих іноді важко, тому що деякі симптоми можна сплутати з іншими станами. До того ж багато дорослих з СДУГ мають принаймні ще одне психічне захворювання, наприклад, депресію або тривожний розлад.

Чому виникає СДУГ

Точна причина виникнення СДУГ досі невідома. Можливо, справа в генетиці: за деякими даними, спадковість становить 76%. Певне значення можуть відігравати певні фактори навколишнього середовища, наприклад, вплив свинцю в дитинстві. Також підвищити ризик можуть травми головного мозку.

Ризик СДУГ у дитини збільшується, якщо під час вагітності мати курила, пила алкоголь, вживала наркотики або якщо дитина народилася передчасно. Дослідження виявили ряд можливих відмінностей у мозку людей із СДУГ у порівнянні з людьми без нього. 

Але багато телевізора, багато цукру, стреси в сім'ї (бідність, конфлікти), травматичні переживання не викликають СДУГ. Однак у деяких дітей це може посилити симптоми синдрому.

Лікування СДУГ

Лікування СДУГ включає ліки, психотерапію та лікування будь-яких інших психічних розладів. Для дітей дошкільного віку (4 – 5 років) з СДУГ перед прийомом ліків рекомендують поведінкову терапію.

Дорослих із СДУГ зазвичай лікують стимуляторами, що містять метилфенідат або амфетамін. Стимулятори підвищують і врівноважують рівні хімічних речовин у мозку, які називаються нейротрансмітерами. Інші ліки, що використовуються для лікування СДУГ, включають атомоксетин та деякі антидепресанти, такі як бупропіон. 

Психотерапія та навчання навичкам, які допоможуть справлятися із симптомами СДУГ, – друга лінія лікування. Важлива й робота над відносинами: чим більше близькі люди знатимуть про СДУГ, тим простіше розуміти один одного.