"Через психологічні проблеми втрати ЗСУ вищі, ніж на полі бою": росіяни поширюють новий фейк
Джерело:
VoxCheckПроросійські ресурси зманіпулювали словами українського психолога, заявивши, нібито небойові втрати ЗСУ набагато вищі, ніж втрати на полі бою. Також вони поширили міф, мовляв, після закінчення війни у 100% військових буде ПТСР.
У мережі поширюють інформацію, нібито українські військові визнають, що небойові втрати ЗСУ через погіршення психологічного стану набагато вищі, ніж втрати на полі бою.
Також на тему Росіяни поширюють брехню, що українці відмовляються здавати кров для військових
Автори стверджують, мовляв, до цього додається постравматичний стресовий розлад (ПТСР), який 100% отримає кожен боєць. До того ж 90% солдатів не зможуть знайти себе у цивільному житті, а влада нічого не робить для їхньої адаптації. У дописі додають відео інтерв'ю чоловіка у військовій формі.
Постравматичний стресовий розлад
Постравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Як правило, симптоми починають проявлятися протягом трьох місяців після травматичної події, але в деяких випадках і пізніше.
Ознаками ПТСР є спалахи агресії, саморуйнівна поведінка, втрата інтересу до діяльності, яка колись приносила задоволення, відчуття соціальної ізоляції, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, суїцидальні думки тощо. Для лікування ПТСР варто звернутись до психотерапевта або психіатра.
Що насправді сказав психолог
Навіть при перегляді уривка відео, який додали у дописі, стає очевидно, що чоловік у військовій формі говорив не про нинішню ситуацію, а про майбутнє.
Статистика будь-якої війни така, що по закінченню війни за п'ять років, в будь-якій війні, від погіршення психологічного стану гине більше людей в цивільному житті після війни, ніж загинуло на самій війні. Суїциди, алкоголь, наркотичні речовини, бійки, агресія збройна, і т.д. Це може чекати Україну,
– заявив спікер.
Нам не вдалось знайти дані, які б підтверджували тезу про вищу кількість жертв серед ветеранів у цивільному житті, ніж на фронті. Так, кількість суїцидів серед військових варіювалась залежно від військового конфлікту. У США станом на 2021 рік 30 тисяч солдатів, які служили з 2001 року та брали участь у війні в Афганістані, Іраку та інших країнах, покінчили життя самогубством. Водночас протягом цих 20 років в бою загинули 7 тисяч військових. Проте не можна стверджувати, що подібне співвідношення характерне для будь-якого збройного конфлікту.
Оригінальне відео про ПТСР опублікували 15 березня 2023 року на ютуб-каналі "Dr.Silina Школа жіночого здоров'я". Ведуча Наталя Сіліна спілкувалась із психологом Андрієм Омельченком. Він не заявляв, що кожен військовий буде мати ПТСР. Омельченко повідомив, що без допомоги фахівця військовому знадобиться 10 – 15 років для повернення до звичайного життя.
Психолог не згадував про 90% військових, які нібито не зможуть знайти себе у цивільному житті. Натомість спікер запевнив, що статистика смерті від небойових втрат в Україні може бути нижчою, ніж в інших країнах. Оскільки військові довіряють та частіше звертаються за психологічною допомогою до волонтерів.
Тож якщо цивільні знатимуть, що таке ПТСР та як комунікувати з людьми із таким розладом, це допоможе військовим швидше адаптуватись. Також це може знизити відсоток людей, які будуть вдаватись до деструктивної поведінки через відсутність належної допомоги.
Як повідомляла заступниця директора з психологічного напряму Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова Поляна" Тетяна Сіренко, не у всіх людей, які переживають травматичні події, буде ПТСР. За даними Міністерства охорони здоров'я України, після перенесеної та непропрацьованої травми симптоми ПТСР можуть розвиватися приблизно в 12 – 20% військовослужбовців.
Також американські фахівці відзначали, що показники ПТСР відрізняються серед ветеранів, які служили в різних військових конфліктах. Так, керівниця громадської організації "Форпост" Олена Подолян зазначала, що ризик розвитку ПТСР в українських солдатів значно нижчий, ніж в російських. Оскільки перші захищають свою землю, а не окуповують чужі території, як це робить армія РФ.
"Статус військового в українському суспільстві дуже високий, – реакція оточення критично важлива в розвитку посттравматичного стресового розладу. Якщо оточення, суспільство й інституції відчувають глибоку вдячність, виявляють повагу, надають підтримку й турботу, ймовірність розвитку ПТСР істотно знижується", – вказувала Подолян.
Адаптація військових та лікування ПТСР в Україні
Інформація, нібито держава нічого не робить для адаптації військових та лікування ПТСР, не відповідає дійсності. Згідно з українським законодавством, безплатну психологічну допомогу можуть отримати українські військові, зокрема ті, що отримали інвалідність внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби; члени добровольчих формувань територіальних громад. А також ветерани війни та, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб та члени сімей загиблих ветеранів.
У держбюджеті на 2024 рік на виконання програми Мінветеранів з психологічної реабілітації, професійної адаптації, рекреації ветеранів, членів їхніх сімей, а також розвитку адаптивних видів спорту заклали 2,5 мільярда гривень.
До того ж з січня 2024 року стартував експериментальний проєкт з переходу від військової служби до цивільного життя ветеранів війни на базі закладів освіти засобами освіти, спорту та реабілітації. До реалізації проєкту залучені Міністерство освіти і науки, Міністерство у справах ветеранів, Міністерство молоді та спорту, Міністерство охорони здоров’я України та 5 навчальних закладів у різних містах України.
Програма передбачає проведення аудиту і забезпечення фізичної доступності до закладів освіти, для маломобільних груп населення та осіб з інвалідністю, розробку та впровадження спеціалізованих освітніх методик для роботи з ветеранами у закладах освіти, забезпечення ветеранів з особливими освітніми потребами спеціальними підручниками. Детальніше про ініціативи, які уряд впроваджує для реабілітації військових, ми писали в одному з попередніх за випусків.
Авторка Єлизавета Ткаченко