Як вакцина проти COVID-19 формує імунітет

Як працюють вакцини проти COVID-19 та чому не варто відкладати вакцинацію – розповідаємо далі.

Увага Симптоми застуди після вакцинації: в чому причина та що робити

Принцип дії вакцин

Вакцина готує ваш організм до боротьби з вірусом або хворобою. Вакцини містять неактивні або ослаблені фрагменти вірусів, які імітують хворобу.

Це спонукає імунну систему розпізнавати інфекцію і виробляти антитіла для боротьби з інфекцією. У більшості людей процес формування імунітету внаслідок дії вакцини відбувається непомітно. Втім, іноді можливі реакції, наприклад, біль у місці щеплення або лихоманка.

Головна мета будь-якої вакцини – навчити імунітет боротися проти реального збудника хвороби до того, як він потрапить в організм.

Існують різні технології виробництва вакцин, але це не впливає на кінцевий результат: кожна вакцина навчає імунітет захищатися від збудника, мінімізує ризики інфікування й передачі хвороби далі.

Водночас від технології виготовлення вакцини залежить тривалість захисту, а також технічні умови зберігання вакцин.

Які бувають вакцини проти COVID-19

В Україні застосовують три типи вакцин проти коронавірусу, усі вони схвалені ВООЗ для екстреного застосування. Вони захищають від важкого перебігу, ускладнень та смерті від COVID-19.

• інактивована (вакцина з неактивним вірусом) – CoronaVac/Sinovac Biotech;
• векторна (рекомбінантна) – AstraZeneca (Vaxzevria, CoviShield та SKBio);
• мРНК-вакцина – Comirnaty/Pfizer-BioNTech, Moderna.

Детально про кожен з типів вакцин

Цілоклітинний тип вакцин (whole virus vaccines). Для таких вакцин використовують ослаблену або інактивовану форму збудника хвороби. Їх також називають "живі" чи "інактивовані".

Інактивовані вакцини містять віруси, які не здатні заразити організм чи генетичний матеріал яких був знищений за допомогою тепла, хімічної дії чи випромінювання.

Робити щеплення інактивованою вакциною можна фактично всім, зокрема людям з ослабленим імунітетом. Однак недоліком цих вакцин є менша тривалість захисту.

У векторних вакцинах використовується модифікований вірус (вектор) у який вмонтована "інструкція" для виготовлення специфічних шиповидних білків коронавірусу.

Вектор доставляє так звану інструкцію в клітини організму людини, а ті своєю чергою починають виробляти шиповидний білок. Далі імунна система розпізнає, що білок не належить людині, і виробляє антитіла та Т-клітини до нього. Так організм вчиться, як захиститися у випадку інфікування справжнім вірусом.

Наступний тип – мРНК вакцини. Вакцина створена на основі нуклеїнових кислот (ДНК та РНК). Про її створення говорять ще з минулого століття, але до появи COVID-19 таку технологію лише вивчали, тож вакцини РНК стали проривом у медицині частково завдяки пандемії.

На відміну від традиційних технологій виготовлення вакцин, мРНК вакцини не містять білка вірусу. Натомість вони містять частину генетичного коду (молекула РНК вірусу), до його складу входить саме мРНК (м – матрична рибонуклеїнова кислота), вона потрібна для синтезу клітинами білків. Однак ця мРНК досить нестабільна, а тому потребує особливих умов зберігання вакцини – дуже низьких температур.

Водночас перевагою таких вакцин є швидкість виробництва, оскільки РНК – проста молекула, виготовити її відносно швидко.

Цікаво Від абсурду до брехні: найпоширеніші міфи про вакцинацію проти коронавірусу

Яку вакцину обрати

Усі вакцини, схвалені для використання ВООЗ, мають високу ефективність у запобіганні важкого перебігу COVID-19, госпіталізації і смерті. Тому найкращою вакциною буде та, яка доступна для вас!

Крім того, схвалені на сьогодні вакцини забезпечують певний захист від нових штамів вірусу. Водночас експерти в усьому світі вивчають, як нові мутації впливають на його поширення й на ефективність вакцин проти COVID-19.

Тож, якщо будь-яка з вакцин виявиться менш ефективною проти одного або кількох із цих варіантів, буде доцільно змінити її склад. Тоді вакцина буде дієвою і проти нових варіантів вірусу.

Ймовірно, у перспективі вчені рекомендуватимуть оновити схему вакцинації, наприклад додати бустерну дозу вакцини. Адже імунітет, який формує вакцина краще, ніж набутий імунітет (сформований природним чином після хвороби).

Щеплення надасть надійніший захист від коронавірусної хвороби. Тобто, вакциновані люди мають менші ризики інфікуватись, а якщо таке трапляється, то переносять хворобу набагато легше і з меншою кількістю ускладнень.

Загальні реакції можуть виникнути після щеплення будь-якою вакциною.

Утім, результат у всіх вакцин однаковий: запускається імунна реакція організму, який починає боротися з вірусом і виробляти антитіла.

Попри ймовірність таких реакцій, передусім варто розуміти, що вакцини проти COVID-19 безпечні та ефективні, адже проходять всі стадії клінічних досліджень.

Можливі реакції організму після вакцинації

Найбільш поширеними загальними реакціями після вакцинації проти коронавірусу є:

• слабкість,
• озноб /жар,
• головний біль,
• біль у м'язах.

Іноді в місці уколу на руці може з'явитися біль, припухлість та почервоніння.

Поява подібних побічних реакцій – це цілком нормальне явище. Як правило, ці симптоми зникають за кілька днів. Це є доказом того, що вакцина, яку ввели в організм, діє, а імунна система реагує потрібним чином.

Щоб полегшити симптоми – зменшити біль чи знизити температуру, можна прийняти жарознижувальні препарати.

Препарати можуть полегшити стан / Фото Unsplash

Які препарати можна прийняти при появі реакцій на вакцину

Орієнтуватись варто на свої самопочуття, наприклад, якщо у вас піднялась температура тіла вище 38,5°С можна прийняти жарознижувальні (парацетамол) та нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен).

Нестероїдні протизапальні засоби, окрім жарознижувальної та анальгетичної дії, мають досить виражену протизапальну дію.

Найчастіше використовують:

• ібупрофен – призначають дорослим і дітям після 12 років внутрішньо після вживання їжі по 0,2 г 3 – 4 рази на добу; має жарознижувальну, знеболювальну та протизапальну дії. Ібупрофен не утворює токсичних речовин, має більше "терапевтичне вікно" (діапазон між ефективною та токсичною дозами – область найкращої терапевтичної дії), тобто безпечніший за парацетамол, діє до 8 годин, тому його треба приймати рідше;
• парацетамол – разова доза парацетамолу для дорослого становить 500 – 1000 мг, максимальна добова доза – 4 г.

Важливо пам'ятати, що підвищення температури тіла менш як 38 °С не потребує застосування ліків, крім хворих з високим ризиком, важкою фоновою патологією (захворювання серцево-судинної системи, схильність до судом).

До слова, оскільки в Україні дозволили COVID-вакцинацію серед дітей від 12 років, то ці рекомендації актуальні й для них. Давати дітям жарознижувальне або знеболювальне лише у випадку необхідності.

За рекомендаціями МОЗ, якщо дитина відчуває сильний дискомфорт, біль чи погано переносить підвищення температури – не варто чекати підвищення температури 38,5 і вище градусів. Якщо ж дитина нормально переносить підвищену температуру – від використання ліків можна утриматись.

Для дітей рекомендовані препарати для зниження температури – парацетамол або ібупрофен.

При появі будь-яких побічних ефектів на щеплення варто повідомити свого сімейного лікаря.

Водночас відсутність реакції не означає, що ефекту від вакцини немає. Це лише свідчить про індивідуальний характер реакції організму.