Чому статеве виховання – це не про секс, а про життя: інтерв'ю з провідним сексологом

Статеве виховання – важливий процес нормального та гармонійного психосексуального розвитку особистості. Саме він формує особистість, її погляди, моделі поведінки та впливає на здорове світосприйняття. Про цю непросту тему 24 Каналу розповів Директор Національного інституту сексології та сексуального здоров'я Михайло Шевченко.

Також на тему Як підготуватися до першого сексу: покрокова інструкція

В цей момент батькам важливо правильно формувати комунікацію і називати речі своїми іменами: жіночий статевий орган – "вульва", чоловічий – "пеніс" і тд. Якщо важко – придбайте дитячі книги де є відповідні ілюстрації, там автори описують людське тіло у грайливій та доступній для дітей мові.

Дитина має сприймати статеві органи на одному рівні з іншими органами, які у неї є, щоб формувати здорове ставлення до свого тіла і, надалі, до своєї сексуальності. Ці процеси формують особистість та загалом якість її життя. Тому, українське суспільство, врешті решт, має позбутися обмеженого уявлення про сексуальну освіту і віддати їй належне місце у загальній системі знань.

Користь статевого виховання

Зараз розповім деяку інформацію, яка допоможе зрозуміти всю важливість статевого виховання у процесі розвитку дитини, особливо, ця інформація буде корисна для батьків. Треба розуміти, що психосексуальний розвиток людини (ПСР) починається від народження і триває до 16 – 24 років. За цей час дитина проходить певні етапи становлення особистості, які базуються на чітких гендерних принципах та особливостей людської психіки.

Наприклад, з 1,5(3) років до 5(7) років формується статева ідентичність дитини. У дитини закладаються перші уявлення і відчуття, до якої статі вона належить. І тут важливо батькам про це розмовляти з дітьми. До 2 років дитина вже усвідомлює свою стать, але ще не може пояснити, чому вона є хлопчиком чи дівчинкою і це є нормою. У 3 – 4 роки – дитина вірить, що стать можна змінити – побути то хлопчиком, то дівчинкою.

У 5 років – приходить усвідомлення незворотності своєї статі. У більшості випадків, коли хлопчик чи дівчинка у віці до 3 – 4 років каже, що належить до іншої статі, до цього варто ставитись як до вікових особливостей, які до 5 років зникають.

У 5(7) – 10(12) років у дитини закладаються стереотипи статеворольової поведінки. Діти починають прагнути гратись з дітьми своєї статі – внаслідок чого відбувається психосексуальна диференціація. Виникає інтерес до протилежної статі, з’являються перші спроби залицянь. У цей час діти мають ходити на різні гуртки, які сприятимуть формуванню їхніх моделей поведінки серед однолітків. І ще, що дуже важливо, у цьому віці дитина має бачити приклад здорових відносин між батьками та чіткі гендерні ролі. Це суттєво буде впливати на її поведінку у дорослому віці та у її власній сім'ї.

У 10(12) – 16(24) років формується психосексуальна орієнтація. У цей час підлітки мають отримувати достатньо інформації про свою фізіологію та фізіологію протилежної статі, про незаплановану вагітність, засоби контрацепції тощо. Тому батьки мають намагатися контролювати інформацію, яку отримує дитина у цей час. І якщо у ранньому віці батьки були ключовими у процесі статевого виховання дитини, то у підлітковому віці краще, щоб цю роль на себе взяли працівники закладів освіти.

Чи можуть батьки самостійно займатись сексуальним вихованням дітей

Психосексуальний розвиток дитини – комплексний процес, в якому обов'язково мають бути задіяні батьки, вчителі та суспільство. Це важливо для гармонійного розвитку сексуальності дитини.

Тому що у дітей можуть бути різні стосунки з батьками, а вчитель чи вихователь у певний період часу можуть взяти на себе роль того наставника, який допоможе дитині сформувати правильне ставлення до сексуального розвитку та пройти його з користю для здоров'я та задля якості майбутнього життя. Ну і, звичайно, головне, щоб і суспільство було готове до такого просвітництва і підтримувала дітей на шляху їх становлення та сексуального розвитку. Україна лише на початку цього процесу.

Сексуальне виховання дорослих

Дорослі, на жаль, часто скаржаться на певні бар'єри, які виникають у них при спілкуванні з дітьми на інтимні теми. І з цим потрібно працювати! У нас в Національному Інституті сексології та сексуальної освіти є навчальні програми для батьків, які допоможуть їм "розконсервуватися" та все ж поговорити з дитиною правильно на інтимні теми та з найкращим для неї ефектом.

Цей процес вимагає знань та часу, які ми намагаємось батькам дати. Бо, як відомо, сучасні батьки не знають з практики, що таке статеве виховання, бо їх також ніхто не навчав. Цього немає в нашій культурі, на жаль.

Чому тема сексу настільки табуйована в Україн

В українській традиційній культурі сексуальній тематиці надавали велику увагу, але саме негативний вплив на формування сексуальності і культуру мала радянська соціалістична політика, яка стосувалася сім'ї та сексуальності людини. І таким чином, за 75 років окупації нашої нації радянським соціалістичним табором, відбулось певне знівечення та знущання з сексуальності як такою.

Сексуальне виховання в українських школах

Зараз в українських школах немає ні системи статевого виховання, ні прописаних норм, ні спеціальних навчальних програм. Бракує також фахових спеціалістів. На загальнонаціональному рівні тему статевого виховання підняли нещодавно, у суспільства почав формуватися певний запит, але до конкретних дій поки далеко.

Держава має підійти до цього питання комплексно та системно інтегрувати статеве виховання у школах через спеціальні навчальні програми, розроблені на базі Міносвіти та із залученням фахових спеціалістів. Як відбувається зараз? Кожен навчальний заклад на свій страх і ризик запрошує спеціалістів, які на їхню думку компетентні у питаннях статевого виховання та в індивідуальному порядку назначають відповідні заняття у школах – або окремим предметом, або як частину іншого дотичного до цієї теми предмета, наприклад, біологія чи природознавство.

Звідки низька довіра учнів до викладеної інформації або взагалі – несприймання її як такої, яка потребує не аби якої уваги. Спеціалісти нашого Інституту вже чітко розуміють, що статеве виховання – це важлива складова гармонійного розвитку суспільства: діти здоровіші, освіченіші та психічно здорові особистості. А саме це – важливий фундамент для розбудови високорозвиненого та благополучного суспільства.

Статеве виховання як дисципліна, згідно з академічними правилами, повинно мати дослідницьку базу в Національній академії педагогічних наук України. І на основі цієї дослідницько-наукової бази має формуватися конкретна програма по статевому вихованню, спираючись саме на соціокультурний аспект української нації. Тому, сподіваємось, що влада таки візьметься за впровадження статевого виховання у навчальних закладах, бо зараз, коли йде швидке скорочення населення в країні, зменшується народжуваність і з'являються інші демографічні проблеми, це як ніколи актуально.